Що робить людину щасливою?
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Відповідь:
На мою думку, чистота довкілля пов’язана зі ставленням людей до природи. Лише розвинуті країни готові виділяти велику суму на захист флори та фауни, та навчають майбутнє покоління бережно ставитися до навколишнього середовища.
По-перше, наша планета щодня отримує великі шрами після людської діяльності. Тому слід задуматися, та створювати умови для сортування сміття, озеленювати нашу місцевість новими насадженнями.
Прикладом з української літератури є новела Михайла Коцюбинського «Intermezzo», у якому описується краса природи, яка має здатність заспокоїти, надавати сил та натхнення. Він закликав духовно оновитися, витіснити всі проблеми, які псують життя.
По-друге, ми не задумаємося про наслідки, ми просто хочемо жити у комфортному середовищі. Через таке халатне ставлення, ми вбиваємо свою планету промисловістю, автомобілями, глобальними лісовими пожежами, яка вже дала свої плоди – це зміна клімату.
Яскравим прикладом з життя є еко-активістка Грета Тунберг, яка вирішила виступити в ООН щодо змін клімату нашої планети, гучно стверджуючи, що ми на порозі вимирання. Вона змогла відкрити людям очі на глобальні наслідки нашої діяльності.
Отже, ми повинні збагнути, що природа – це ресурс, яка дає спокій та рівновагу у душі людини. Руйнуючи її, ми руйнуємо себе, тому нам потрібно бережно ставитися до навколишнього середовища.