Якщо би з мови зникли прикметники, не існувало б таких творів, як етюд, адже справжній опис природи без прикметників неможливий. Слова б не набували барв, емоцій та почуттів. Фактично прикметник - це опис слова, і якби його не стало, текст був би манірним набором слів, з яких виходить речення. Такі твори, як "Лось" Євгена Гуцала набули б сірих тонів, адже такі оповідання, як правило, є багато яскравих прикметників. Вірші і не були б віршами, адже поезія без опису не може існувати. Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.
Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка); Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню). Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати). Іменники синоніми: Батьківщина - родина; Іменники антоніми: початок-кінець; Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням. Сподіваюсь, чимось до
Отож прикметник - це частина мови, яку неможливо замінити.