- Привіт Андрійко!
- Привіт Оленко!
- Як в тебе справи?
- Добре. Ти прийшла до Нового року готуватися?
- Так. Ми співаємо, танцюємо і вчимо новорічні вірші. В якому костюмі ти будеш на карнавалі?
- Я буду в костюмі Спайдермена.
- А хто це такий?
- Це герой, який рятує людей. А в якому костюмі будеш ти?
- Я ще не визначилась. А ти приймав участь у конкурсі «Ялинкові прикраси»?
- Так. В минулому році я зробив велику цукерку.
- Ну добре. Бувай.
- Бувай.
- Привіт, Дмитрику,
- Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати?
- Я ведучим на телебаченні, а ти?
- А я хочу стати космонавтом,
- А чому?
- Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення,
- А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай,
- Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху,
- Як хочеш, а мені ця професія подобається,
- А мені, моя подобається,
- Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче,
- А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так?
- Так.
- Ну все пішли на історію.