Творець українського бренду Зовні Іван Малкович нагадує мені шкільного вчителя. Він вискочолий, із запитливо зведеними бровами й проникливими карими очима. Іноді, цей видатний чоловік ходить по вулицях Києва і виглядає приязним, ліричним, не пафосним, із заклопотано - рішучим виразом обличчя. Колеги часто говорять, що цей автор - упорядник дуже енергійний і наполеглевий, говіркий. Про нього багато разів розповідалося у газетах. Одного разу, у Івана Малковича взяли інтерв'ю. Він розповів, що бурхливий прорив почався з видання семитомних пригод Гаррі Поттера. Не дивлячись на купи проблем, Іван Малкович отримав дозвіл на власну версію книги. Після створення більшості ілюстрацій видатний автор пишався, що Дж. Роулінг тримала в руках саме українське видання своєї книжки. Я вважаю, що такі люди, як Іван до юним і дорослим читачам краще зрозуміти ідею та основну думку видатних творів. Таким чином, можна читати книжки, не дивлячись телебачення і при цьому навчати себе чомусь і розуміти, що хотів донести до нас автор.
Моя школа - це мій другий дім, тут я навчилась читати, писати, потоваришувала з багатьма цікавими людьми і саме головне тут я стала освітченою людиною. в школу я завжди ходжу, як на свято, адже я знаю, що тут завжди цікаві уроки, вчителі стараються розяснити, щоб все було доступним і як завжди мене тут чекають вірні друзі.а коли тебе чекають і потребуються в тобі, ти хочеш все зробити як найкраще. моя школа це невиличка споруда, але яку населяють прекрасні діти і прекрасні спеціалісти. моя школа - це мій дім, а мій дім - це моя фортеця, яку я захищаю.
Ну это может быть все что угодно, а что вы имеете ввиду если это было бы так я бы сказал что это да но нет