Всі прекрасно знають, що таке калюжа. Калюжа - це як болото, тільки трохи інше. Калюжа має різні розміри - маленькі, великі, середні. Вона, звичайно, дуже брудна, яка має погані бактерії,які називаються мікроби. Якщо ти любиш пригати по калюжам - будь обережним. Ти можеш впасти, або забруднити свій одяг. Зимою калюжі замерзають. Замість калюж, стають - льодовики, так скажімо. На них діти та підлітки дуже полюбляють кататись, і це, справді весело. Тільки вона може тріснути в любий момент, та це дуже ризиковано. Коли виходить сонце - льодовики тануть, та з'являються знову багато калюж, та болота. Мені подобаються калюжі!
І ось одного дня вони побачили смугасту, яскраву Бджілку. Квітки дуже радіють її появі, але Бджілка наче не звертає на них уваги. Дзвіночки Конвалій чекають і вже втрачають надію познайомитися з новим другом. Від їхніх квіточок лине ніжний, запашний аромат. Бджілка дуже любить все солоденьке. Цей аромат її приваблює, тож вона просто не може пролетіти повз таких чудових квіток. Підлітає Бджілка до Дзвіночків Конвалій і починає збирати з них нектар. «Приємно познайомитися, Бджілко!» — звертаються до них чарівні квітки. «Я теж рада знайомству!» — гуде у відповідь працьовита Бджілка та продовжує збирати нектар.
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за до нтонації, а на письмі з обох боків за до ком (найчастіше), рідше — тире.
Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме?
Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами:
Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.