Край села, біля стежки стоїть самотня закинута криниця. Всякий подорожній не може пройти повз неї. Всіх вона напоїть досхочу.
Вода в ній чиста та прозора. На смак як мед.
Існує давня легенда про неї.
Колись давно забрали в матері єдиного сина в соладати. Довго мати тужила за сином, а потім пішла його виглядати. Довго вона стояла нерухомо і чекала на нього. Так вона і застигла нерухома на місці і перетворилася на стару криницю.
З тих пір і вона завжди вислухає всі туги подорожнього, втомить спрагу.
Ось у моему дворі широко розкинулась криниця Вона оброслася квітами, кущами та іншими рослинами.Ось поряд з криницею росте калина та зацвітає барвінок. А підійшовши до криниці можна відчути свіжі аромати фіалок троянд тюльпанів та побачити молоденького дубка. Криниця уже стара але вода у ній прозора,криштальна.Вона обкладена важкими та великими каменюками,які уже врослись у Землю. Зовнішньо криниця мaє чудовий вигляд. Я дуже часто люблю ходити та потопати у тих чудових ароматах квітів.
Маленький твір - опис на тему "Чекає дощ зірватися щомиті"
Небо стало темно-сірого кольору, без єдиної прожилки хмар. Птахи, вони завжди відчувають наближення дощу, зграями кружляють навколо дахів, наче попереджаючи, що ось-ось піде дощ. Десь зовсім поруч блиснула блискавка і так загуркотіло, немов здригнулася земля. Повітря стало теплим і сухим. І відразу настала тиша: ні шереху, ні єдиного звуку. Чекає дощ зірватися щомиті. Все навколо завмерло в очікуванні перших крапель дощу.
Я вважаю ,що людина є невідємною частинкою природи.Ми живемо завдяки природі та її дарам.Але багато людей не доглядають за природою, а лише забруднюють її.Потрібно піклуватися про природу, і тоді вона буде ставитися так як ми до неї.Світ природи різноманітний та багатий .Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість яких ми ніколи не побачимо.Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій часто шкодять природі.Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин та рослин.Природу потрібно берегти тому, що ми становимо її невідємну частину
Відповідь:
В мене буде багато відповідей вибиреш.
Край села, біля стежки стоїть самотня закинута криниця. Всякий подорожній не може пройти повз неї. Всіх вона напоїть досхочу.
Вода в ній чиста та прозора. На смак як мед.
Існує давня легенда про неї.
Колись давно забрали в матері єдиного сина в соладати. Довго мати тужила за сином, а потім пішла його виглядати. Довго вона стояла нерухомо і чекала на нього. Так вона і застигла нерухома на місці і перетворилася на стару криницю.
З тих пір і вона завжди вислухає всі туги подорожнього, втомить спрагу.
Ось у моему дворі широко розкинулась криниця Вона оброслася квітами, кущами та іншими рослинами.Ось поряд з криницею росте калина та зацвітає барвінок. А підійшовши до криниці можна відчути свіжі аромати фіалок троянд тюльпанів та побачити молоденького дубка. Криниця уже стара але вода у ній прозора,криштальна.Вона обкладена важкими та великими каменюками,які уже врослись у Землю. Зовнішньо криниця мaє чудовий вигляд. Я дуже часто люблю ходити та потопати у тих чудових ароматах квітів.
Маленький твір - опис на тему "Чекає дощ зірватися щомиті"
Небо стало темно-сірого кольору, без єдиної прожилки хмар. Птахи, вони завжди відчувають наближення дощу, зграями кружляють навколо дахів, наче попереджаючи, що ось-ось піде дощ. Десь зовсім поруч блиснула блискавка і так загуркотіло, немов здригнулася земля. Повітря стало теплим і сухим. І відразу настала тиша: ні шереху, ні єдиного звуку. Чекає дощ зірватися щомиті. Все навколо завмерло в очікуванні перших крапель дощу.