Нещасні не мають друзів.
Дж. Драйден
Ми живемо у ХХІ столітті. Сьогодні наше покоління не уявляє себе без комп`ютерів та Інтернету. З їх появою багато що змінилося у нашому житті, і не все на краще.
Раніше кожного вечора діти та підлітки збиралися вулицею – гуляли. Вони розповідали один одному анекдоти та різні цікаві історії, придумували якісь забави, сперечалися, вирішували різні питання та проблеми. Вони дружили, сварилися, мирилися… Сьогодні, на жаль, дружба у підлітків виявляється дещо інакше. По-перше, діти ХХІ століття все менше спілкуються між собою. Я маю на увазі живе спілкування. На сьогоднішній день Однокласники та Контакти замінили живих людей. У деяких моїх товаришів у «друзях» майже по сто чоловік з різних куточків України та Росії. Хіба ж це можливо? Ні, звичайно, прекрасно, що є можливість спілкуватися з такою кількістю різних цікавих людей, але ж дружити… Друг має бути один. Ще один вагомий «мінус» дружби в Інтернеті – ти не знаєш людину насправді. Інтернет – це чудова можливість створити себе ідеального, такого, яким ти хотів би бути. І цим досить часто користуються. Зовсім не всі викладають на сайти свої справжні фото і реальні думки. А якщо ти відкриваєш такій фальшивій людині всі свої сподівання, мрії та почуття, то рано чи пізно вона може тебе дуже розчарувати. В Інтернеті досить небезпечно бути щирим та відвертим! Але річ не тільки в цьому. Такі стосунки впливають і наше вміння спілкуватися. В Інтернеті всі проблеми дуже легко вирішуються: відправив смайлик – і проблему залагоджено. Якщо ж конфлікт не вичерпано – завжди можна просто нажати кнопку та вийти з мережі. Ми розучуємося спілкуватися вживу та дивитися в очі один одному! І це дійсно вражає. Наше суспільство деградує. Адже спілкування – це невід`ємна складова еволюції.
На мою думку, друг має бути один. Той, якому можна сказати найпотаємнішу таємницю і бути впевненим, що ніхто про неї не дізнається. Друг це той, хто поряд і в радості, і в горі. В радості справжній друг не стане заздрити і намагатися зіпсувати вам настрій. А у горі – до підтримає. Я знаю зовсім небагато людей, яких можу назвати моїми справжніми друзями. Натомість вони перевірені та надійні. Недарма народна мудрість говорить: «Тримайся дому нового, а друга старого». Неможливо стати друзями з першого погляду – для цього потрібен час, щоб більше дізнатися про звички та характери один одного. Друг повинен тебе розуміти, тому люди з різних соціальних верств та, взагалі, антиподи дружать не так часто.
Тож друг – це скарб. Його треба берегти і цінувати, бо справжня дружба на сьогоднішній день доволі рідкісна річ!
Відповідь:
По всьому світу розповсюджується страшна хвороба - короновірус. Через нього всім людям прийшлось сидіти вдома, адже вірус дуже заразний. Звичайно, всі навчальні процеси в усіх навчальних закладах припинили. Постало питання як учні закінчать рік. Влада вирішила перейти на дистанційне навчання.
Що являє собою дистанційне навчання? Спершу було непросто адаптуватися до цього. Адже не всі вчителі ведуть уроки в Zoom, зв'язок теж не завжди хороший. Приходилось слухати через слово чи через речення. Все прийшлось вчити самому. Я порозумівся зі всіма програмами і старався не відставати від шкільної. Спершу карантин продовжили один раз, другий, а згодом сказали, що цей навчальний рік закінчило дистанційно. Не знаю, радів я чи ні, але для мене вже не було проблемою закинути фото чи відео в Classroom.
Перші два тижня мені було досить нудно. Я не знав чим себе зайняти, крім уроків. Навіть гаджети надоїли! Потім, я почав робити щось нове й цікаве. Всього по троху: дивився фільми з англійськими субтитрами, готував з мамою і т.д. Найскладнішим було те, що ти усвідомлював, що вже не можеш ходити на вулицю, гуляти з друзями, просто мати живе спілкування. Хоча ніколи не думав, що скажу це. Я можу похвалити себе за те, що навчився цінувати всі моменти звичайного буднього дня в школі чи на гуртку. Мені треба задуматись, як я вів себе перед карантином, кого кривдив, з ким дружу чи потрібні мені такі друзі і т.п. Просто треба заглянути в ту реальність. Життя йшло так невпинно: все кудись іти, плани на тиждень вперед, а потім бах... І все зупинилося. Появився час все обміркувати.
Дистанційне навчання стало провіркою на чесність. Адже я можу багато списати під час різних робіт, все залежить від мене. В цьому я виявив свою слабину, бо це велика спокуса. А чи піддався я їй чи ні - секрет.
Пояснення: