ответ:
проект великого міського театру, так колись називався львівський театр опери та ім. соломії крушельницької, розробив талановитий польський архітектор зигмунд горголевський. будівництво почалось у червні 1897 року, а 4 жовтня 1900 року відбулась перша оперна вистава.
будівля призначена для проведення вистав. зала глядачів може умістити 1002 особи, вона побудована у вигляді ліри, чотири яруси якої мають 44 ложі для глядачів.
основою фасаду є складний портик, його ще називають парковий павільйон з колонадою. він упирається на колони та потрійну аркаду на колонах, утворену рядом арок. головний фасад має розділений горизонтальним муруванням перший ярус. у його нішах розташовані три входи. на краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві сидячі алегоричні статуї: зліва жінка з маскою уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію.
зверху портик закінчується трикутним завершення, так званим фронтоном, який прикрашає витягнута по горизонталі скульптурна композиція антонія попеля «радощі і страждання життя». увінчують фронтон дві скульптурні групи: справа - «музика» й зліва – «комедія і драма» та статуя «слави» посердині.
під оперним театром річка полтва була взята у колектор, а сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках, що у європі на той час було зроблено вперше. чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста, вона вважається одною з кращих у світі. оскільки споруда не входить у жодну лінійну забудову, має достатньо добрий круговий огляд.
будівля оперного театру окрасою розкинулась у центрі міста.
ответ:
моя вулиця
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.
вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.
объяснение:
А
Объяснение:
A. Мамо , сину , природо