1. Іде старенький, все ще бубонить, що коли в бурсі пізнавав науки, Афіни й Рим пройшли крізь руки.
2. Іде та людей питає, де тут дорога до рідного краю.
3. Павлюк кричить, що негайно злазь.
4. Нам сказали, що йдіть своєю дорогою.
5. Диктатори, королі, імператори гукали, що вони символи долі, що хто з ними, той проти Бога, а хто не з ними, той проти всіх.
6. Поволі обвів зором широкий майдан, море голів, дітей на деревах і на дахах та майнула думка, що це колись розкажуть, та й далі дивився в очі тих, що стояли близько.
1. «Право на побачення треба заробити», – пояснив Борис Савович. - Борис Савович пояснив, що право на побачення треба заробити.
2. «Будеш старатись, будеш сумлінним – ніхто тебе в нас не покривдить», – обіцяла тим часом Ганна Остапівна. - Ганна Остапівна обіцяла, якщо будеш старатись, будеш сумлінним, то ніхто тебе не покривдить.
3. «Чим же він цей авторитет здобув?» – запитала вчителька. - Вчителька запитала, чим же здобув він авторитет.
4. «А є такий закон, щоб лелек убивати?» – зненацька запитує хлопець, дивлячись у вічі Тритузному. - Хлопець зненацька запитує, дивлячись у вічі Тритузному, чи є такий закон, щоб лелек вбивати.
5. «А Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську природу», – іронізує. - Іронізує, що Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську природу.
Н.в Двісті сорок вісім
Р.в Двохсот сорока восьми
Д.в Двомстам сорока вісьмом
З.в Двісті сорок вісім
О.в Двомастами сорока вісьма(вісьмома)
М.в (на) Двохстах сорока восьми
Объяснение: