Для того щоб зрозуміти значення пісні для наших предків,необхідно уявляти особливості їхнього життя. Сучасне життя - це життя великих міст. Буття наших предків було тісно зв"язане з хліборобством. Це викликало потребу у створенні хліборобського календаря,свят,обрядів.
Обряди, що супроводжували найвизначніші події в житті, були тісно пов"язані з річним циклом. У весільній обрядовості українців збереглося багато прадавніх елементів,які вже втратили свій первісний зміст,але вважаються необхіднитм атрибутами, тому виконуються бездоганною. Більшість весіль відбувалася в пору весняного та літнього сонцестояння, із появою християнства стали віддавати перевагу осені, тому що в цей час закінчувалися літні роботи.Усі єтапи весілля супроводжувалися піснею. Коли сватання закінчувалося успішно, тобто дівчина давала згоду на шлюб,а батьки його благословляли,співали пісню,що підкреслювала добровільий і радісний характер договору між двома родинами. Під час весілля подруги молодої співали пісні на тему розлуки молодою з родиною. Та й це зрозуміло. Дівчина залишала своїх батьків й переходила до родини чоловіка. Невідомо , яким буде це життя.
Народження немовля також супроводжувалося відповідними обрядами і піснями.Мета їх була суто практичною - задовольнити вищу силу,щоб дала щастя,здоров"я немовляті.Із появою християнства немовля обов"язково хрестили.Названі батьки під час обряду співали пісні, в яких величали дитину ё мати , бажали їм здоров"я й щасливої долі.
Словами пісні не тільки зустрічали людину в цьому світі, але й проводжали в інший світ.Одния з обов"язкових елементів пхоронного обряду був похоронний плая і жалоба,які потім повторювалися при поминках.Плачі та голосіння виголошувалися звичайно родичами померлого, як правило, жінками.
Отже, тематика родинно-побутових пісень була зумовлена самим людським життям.Пісня була своєрідним втіленням різноманітних людських почуттів: радості під час весілля; тривоги за долю новородженного; жалю за померлим. Нажаль, сьогодні ми гаємо занепад народної творчості: народні сісні співаються все менше і менше,а нові вже не створюють.Це знекровлює,спустошує наші душі,тому так важливо оберігати перлини народної мудрості й почуттів,які ,ні щастя,дішли до нашого часу.
Між м'якими,зеленими,ніби оксамитовими берегами в'ється гадюкою Роставиця, неначе передражнює здорові річки,як часом маленькі діти передражнюють старших. А далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків.От верби обступились од берега і розсипались купами на зеленій траві.
Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинялись та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку там далі набігли,над річку високі коноплі і залили берег своїм гострим,важким, духом.
В`ється - ( в`йет`сйа)
разом а
окремо в
дефіс б