Я бачу сучасну школу такою, в яку ідеш із задоволення, а не тому, що треба. Має більше бути практики, дослідів унаочнень. Мають бути екскурсії по темі. Набагато менше непотрібної інформації і більше, того, що матиме місце в житті. Зовсім має зникнути бездумне заучування правил, які ти завтра забудеш. Потрібна така методика, щоб учень засвоїв, наприклад, як пишеться те чи інше слово і легко запам'ятав. Якщо це природознавство, то проводити його треба на природі, копати грунт, роздивлятися тих же, наприклад, черв'ячків, якихось жучків, ходити до водойм гати за ростом листочків, квіточок. На хімії повинні проводитися реальні досліди, а не зазубрюватися формули, які нікому не потрібні. На трудовому треба всьому навчати, що буде потрібне в реальному житті, ходити на заводи, ферми, вчитися простим життєвим речам. Я бачу школу без крикливих учителів і принижень. Кожна дитина індивідуальність із своїми здібностями, нахилами, тому зубрити сінуси і косінуси тому, в кого душа тягнеться до поезії не потрібно. Школа має розвивати у дітей їх природні таланти, а не гребти всіх під один стандарт.
Объяснение:
Їх сміх і спів, як джерело, з якого п'єш травневі роси (М. Боровко). 2.І липень, що в густі покоси вгруз, селу, неначе хлопчику малому, натяг на очі
сонечка картуз (М. Боровко). 3. Зимовий вечір, закуривши люльку, розсипав
зорі наче іскри (В. Симоненко). 4. Вишитий або тканий рушник як місток до
наших душ, від часів недавніх і далеких... (М. Чудна). 5. Через душі, мов через
вокзали, гуркотять состави почуттів (В. Симоненко). 6. І дивиться місяць на
землю, де в цвіті, немов у фаті, йде весна (Д. Іванов). 7. Голова без розуму, як
ліхтар без свічки (Нар. творчість ).