Сонце на небі вже не світить. Зірки вночі над нашим селом більше не всміхаються...Пташки припинили співати свої чудові пісні...
Хата сусідська більше не усміхається нашому будинку. І взагалі, більше не всміхається жоден будинок у селі.
Ручка не залазить у пенал. А пенал зовсім не хоче до портфелю. Портфельне стає на своє місце під столиком.
Усе пішло не так.
Коли бідному Бобочелу вже цей світ не милий, на його плечі лягає рука дівчини.Вона йому тихо-:тиховоритьб:
--Чому ви посварилися?
--Та з ким?
--Не зна. Просто бачу, що з кимось посварилися.
--Як це ти бачиш?
--На носі твоєму написано.
Бабочел дуже тяжко зітхає та починає розповідати все як є.
Але коли поничає казати розуміє, що воно все не так і страшно.
Він не встиг доказати, як ручка поклалася у пенал, а пенал у портфель поклався, портфель став на своє місце.
Хатинки у селі почали всміхатися, на нічному небі засіяли зорі, сонце стало гріти землю...
Як тільки вийдешь-нова гра починається, а все, що було-спливло.
От що значить сестра...
