Если на тему космонавтики (как нам задавали)) ) то можно вот такое:
Нещодавно я ходив у музей космонавтики. Те що я там побачив, настільки мене вразило, що вночі мені наснився дивний сон.
Начебто ми з другом вирішили злітати у космос. Разом з дорослими космонавтами ми вирушили на планету Плутон (або інша). Після приземлення ми пішли збирати різні матеріали для вчених. Це було так захопливо, що зупинилися ми тільки коли всі дуже стомилися. Присівши на пагорбі ми трошки відпочили і вирушили у зворотній путь. Треба було повертатися додому.
Треба добре пометикувати Бщоб правильно розв язати задачу.
Якось з великими труднощами клас розв язав таку задачу про ковзани i санки .
-То ,що ,як би не умова задачi ,не розв язали б ви швидко i правильно цю задачу.-сказала вчителька.
У кого е санки пiднiмiть високо руки.
А цiни санок ви зовсiм по справжньому не знаете.
Ну а,чи дорого коштуе банка молока чи кефiру?Або дешево?-перевела швидко вчителька розмову на iнше.
Замовчали усi. Зрештою Галина iванiвна сказала:Нi,Борисе,з тобою не можна погодитись.-Вона пройшлась тихо мiж рядами парт,пильно вдивляючись у кожного.
Де є життя, там є надiя. Життя… Надiя… Менi здається, що це якесь абстрактне поняття. А ось коли цi слова та поняття об'єднати разом, то це i буде змiст iснування людини, її присутностi на Планетi. Не буду вдаватися в iсторичнi фактi i подiї. Вiзьму за приклад своє життя. Менi вже майже 14 рокiв. Але жодного разу я не жив без надiї i, звичайно, прагнення. Коли я був ще зовсiм маленьким, то надiя на мене, на моє майбутнє жеврiла у моїх батькiв. А ось коли я став пiдлiтком, тобто сам почав розумiти i прагнути побудувати змiст свого життя, - я живу надiєю на майбутнє. Менi i моїм однолiткам, молодому поколiнню жити в iншому тисячолiттi, а значить будувати своє майбутнє. Думаю, тобто сподiваюся побудувати своє життя так, щоб воно було i цiкавим, i корисним для мене i для моєї держави. Хочу залишити по собi хороший слiд присутностi на Землi.