Я погоджуюся з цим твердженням. Бо дійсно, за своїми словами ми повинні дуже пильно стежити. Цьому нас вчить саме життя. Найпростіший приклад, який я більш ніж впевнена, що, нажаль, втілювався в життя в більшості з нас, якщо не в кожного: буває, що приходиш зі школи, а настрою немає зовсім(наприклад: отримав погану оцінку, посварився з друзями і тд. ), а тут ще й мама зі своїми вічними питаннями:"що сталося? чому засмучена?" й тоді просто не витримуєш й починаєш кричати на маму, або просто й грубо кажеш :"відчепись". Звісно, мама пробачить, бо це найрідніша людина, яка нас дуже любить, але коли ти плюєш людині в душу - це не гарно. Ображати людину, що тебе любить - це не зовсім по-людськи, тебе постійно буде мучити совість, навіть якщо т просила пробачення.
Тому, не треба слухатися своїх неконтрольованих емоцій, а завжди й з усіма, особливо дорогими для нас людьми бути чемними й слідкувати за тим, що ми кажемо.
Під всім відомим висловом()розуміемо народну мудрість.
Слово в ній розглядаеться,як те,що мае велику цінність ,адже нічим не можна так ранити як словом.Випущене слово назад не візьмеш,навіть умовно взявши,воно всеодно залишиться у памьяті слухача.Слово-найважливіша складова спілкування та відносин між людьми.Біблія починаеться словами :"спочатку було слово,і слово був бог".Є думка,що те що людина каже,повністю свідче про ЇЇ розумовий розвиток.
Отже всі мають слідкувати за своею мовою та словами.Бути уважними ,розумними та вічливими у спілкуванні.