Чоловік він був добрий та ввічливий
Це було важко, та не важче ніж завжди
Ми гуляли і їли морозиво
Спочатку робота і аж потім забава
Коли мама водила мене у школу я ще мало чого розуміла в великому житті, оскільки буда ще мала.
Через те що ви запізнилися ми не встигли на потяг.
Треба добре вчитися, щоб потім поступити в університет.
Я не прийшла тому що захворіла.
Якби зорі були людьми, люди були б зорями
Оскільки літо завершилося, діти пійшли у школу
Хоч він і програв, аплодісментів було багато
Ви не придбали квіток, так що вам нічого тут робити
Як тільки я куплю велосипед, перестану ходити у школу пішки
Павло легко вистрибнув із кабіни й вільно побіг убік, одразу знайшовши ледве помітну в сутінках стежину, що вела до лісу.
Гуде ліс, сухо подзвонюють мідним листом дуби, співають сосни у високості, під ногами вислизають тугі, мов литі, жолуді. Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки.
У рову аж чорно від тернових ягід на колючих і густих кущах. Коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом. Сила терну в лісі. Може, від того й назви: Тернівка, Тернова. Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина, красується червоними твердими ягодами.
По землі, у ровах і ямах, повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки.
Скільки вилазив малий Пашка за тією ожиною по ровах і проваллях, скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу. Усе те минуло, як перші дитячі мрії, але зосталося в пам'яті на все життя...