Это местоимение - это самостоятельная переменная часть речи, которая только указывает на предметы, их признаки или количество, не называя их, и отвечает на вопрос кто? что? какой? чей? сколько? который?
Местоимение употребляется в языке вместо существительного, прилагательного и числительного и выполняет синтаксическую роль в предложениях тех же членов предложения, и существительные, прилагательные и числительные (подробнее в разделе «Синтаксис»). Местоимения употребляются в речи, чтобы избежать повторения тех же слов в предложении; они также связывают содержание отдельных предложений, делают их понятными
Объяснение:
Объяснение:
1. Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати. Змішаний вид зв'язку. { }, а{ }, (що).
2. Ще сніг кругом, ще голі віри в дуба, і не курличуть в небі журавлі.
Змішаний вид зв'язку. { },{ }, і {}.
3. Якби не ви, мої ліси і луки, якби не ви, джерела поміж трав, я б мучився від ніжності й розлуки, я б від черствої спраги умирав.
Змішаний вид зв'язку. (якби), (якби), { }, { }.
4. На все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух, а думка гнеться, як вітром розколихані жита.
Змішаний вид зв'язку. { } : { } і { }, { }, а { }.
Пам'ятаю в дитинстві, під нашими вікнами, буяли вишні. Вони шуміли: густі, пахучі, щедрі шаленою віхолою, намагаючись увірватися в напі, розчинене віконце. Я школярка, сиділа з книжками на підвіконні, ледь стримуючи той натиск. Пругке віття ломилося, просилося в хату надимаючи фіранку. У вікно нічого окрім цвіту не видно. Усе: світлиця, рушники, підручники, мамині руки, пахло вишнями. Нині, й спогади пахнуть вишнями.