З наведених речень ВИПИШІТЬ У ТРИ КОЛОНКИ частки за розрядами
(формотворчі, заперечні, модальні).
1. Чи встигнемо за два дні? (М. Коцюбинський). 2. Окремо займали велик будяки, сині, аж сизі (М. Коцюбинський). 3. Хай ізнов калина червоніє, достигає (П.
Тичина). 4. Козак заглянув у хатину, але там також нікого не було (П. Панч). 5.
Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. 6. Невже і я в
тумані – як туман – і я вже йду за часом, як за плугом. 7. Хай не розбудить смутку
телефон, нехай печальне зрушиться листами. 8. Ген килим, витканий із птиць, летить
над полем. 9. Двори стоять у хуртовині айстр, яка рожева й синя хуртовина! (Л.
Костенко). 10. І ось, нарешті, вершина (О. Гончар). 11. І грім – Їй-Богу! – відступив за
гори, і тільки дощ посіявся рясний (М. Рильський).
Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця — це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...
Увесь цей казковий неповторний світ відображає в художніх образах мистецтво, даючи нам змогу захоплено слухати чарівну музику, споглядати шедеври живопису, сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками...
У вікно заглядає жоржина
І шепоче, що літо згаса...
Вже ліхтариком світить шипшина
У любистковий мій палісад.
Теплий смуток серпневої днини
У осіннє тече забуття.
Натяглась між кущами калини
Павучкова дорога життя...
Ось така неповторна мить пізнього літа назавжди лишилася в рядках поетеси А. Солодовникової.