Україна – велика держава, якою протягом століть керували князі і царі. Але особливою національною рисою є історія гетьманській України, що охоплює період з ХVIІ ст. до 80-х років ХVIIІ ст. Вона значною мірою таємнича, все що було пов’язано з політичною, етнокультурною автономією нашого народу з відомих причин було не бажаним для глибокого висвітлення і тривалий час замовчувалося. Зараз тема незалежності виходить на поверхню, з’являються цілі концепції історичного розвитку України, а саме - проблема історії гетьманщини.
Виконавши технічний матеріал, підготувавши портрети, давши анотації та історичні довідки, ми спробували зробити відкриття цієї галереї дуже урочистим.
експозиції портретів гетьманів, наукових досліджень старовини та виступу художніх колективів з українськими народними піснями давало відчуття цілісної культурологічної концепції.
На виставці представлено чотирнадцять портретів, і цей вибір гетьманів, звичайно, не випадковий. Сергію Івановичу, яких концепцій історичного розвитку України ви дотримувались коли готували матеріали щодо створення Галереї?
показати ідею соборності, єднання всіх українських земель, як гаються в період Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи та інших гетьманів. З іншого боку нескінченні чвари, міжусобиці, зрадництво. Все це теж є ознаками гетьманської доби, і галерея дає змогу проводити велику виховну роботу, формувати історичну пам’ять без якоїсь ретуші та ідеалізації, з метою показати українську історію без прикрас, для того щоб наше сучасне молоде покоління виховувалося в патріотичному дусі, дусі любові до своєї історії, якою б драматичною і трагічною вона б не була. Тому що це - наша історія, і переписати ми її не можемо і не маємо права, а можемо тільки інтерпретувати з позиції сучасних методів пізнання, додаткових джерел та, для того, щоб Україна не повторювала помилок, які були допущені тоді. По друге для того, щоб ми усвідомлювали вічні цінності, як воля, свобода, почуття єдності, як кажуть чуття єдиної родини, тому що по одинці ми безсилі, а разом неподоланні.
Необхідно пам’ятати, що гетьмани були не тільки талановитими воєначальниками , як Богдан Хмельницький, з його військовим мистецтвом, але й меценатами, як Іван Мазепа, який не тільки будував храми, але й оновлював їх (наприклад, Києво-Печерську Лавру).
Объяснение:
Україна – велика держава, якою протягом століть керували князі і царі. Але особливою національною рисою є історія гетьманській України, що охоплює період з ХVIІ ст. до 80-х років ХVIIІ ст. Вона значною мірою таємнича, все що було пов’язано з політичною, етнокультурною автономією нашого народу з відомих причин було не бажаним для глибокого висвітлення і тривалий час замовчувалося. Зараз тема незалежності виходить на поверхню, з’являються цілі концепції історичного розвитку України, а саме - проблема історії гетьманщини.
молодого покоління.
аспект. На наш погляд, таке поєднання експозиції портретів гетьманів, наукових досліджень старовини та виступу художніх колективів з українськими народними піснями давало відчуття цілісної культурологічної концепції.
На виставці представлено чотирнадцять портретів, і цей вибір гетьманів, звичайно, не випадковий. Сергію Івановичу, яких концепцій історичного розвитку України ви дотримувались коли готували матеріали щодо створення Галереї?
в період Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи та інших гетьманів. З іншого боку нескінченні чвари, міжусобиці, зрадництво. Все це теж є ознаками гетьманської доби, і галерея дає змогу проводити велику виховну роботу, формувати історичну пам’ять без якоїсь ретуші та ідеалізації, з метою показати українську історію без прикрас, для того щоб наше сучасне молоде покоління виховувалося в патріотичному дусі, дусі любові до своєї історії, якою б драматичною і трагічною вона б не була. Тому що це - наша історія, і переписати ми її не можемо і не маємо права, а можемо тільки інтерпретувати з позиції сучасних методів пізнання, додаткових джерел та, для того, щоб Україна не повторювала помилок, які були допущені тоді. По друге для того, щоб ми усвідомлювали вічні цінності, як воля, свобода, почуття єдності, як кажуть чуття єдиної родини, тому що по одинці ми безсилі, а разом неподоланні.
Необхідно пам’ятати, що гетьмани були не тільки талановитими воєначальниками , як Богдан Хмельницький, з його військовим мистецтвом, але й меценатами, як Іван Мазепа, який не тільки будував храми, але й оновлював їх (наприклад, Києво-Печерську Лавру).
Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.
Ці крила рятують людину від земних турбот і кожного, хто вірить у їх силу, вони доносять до найзаповітніших мрій. Спочатку людина, як маленьке пташеня, робить невпевнені кроки і боїться піднятися над землею, але з часом людина, яка морально збагачується, вже відчуває силу і впевненість в своїх крилах...
І ось вже вона над землею, на дорозі до сонця, геть від проблем і справ.
Відповідь:У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
А ось послухайте.
Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.
Подробнее - на -
Пояснення: