зробити письмовий синтаксичний розбір речень: 1. За парканом ув'язнені молоді яблуні. 2. Цьогу року Яблуні вродили вперше. 3. А яблуні сумно тримали свої важкі плоді. 4. Ощебитали солов'ї, одкували зозулі
І даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський). Чомусь слова ці в голові прокручуються знову й знову коли дивлюсь я у далечінь. У синю й непросвітню. Море... Дні які тут проводиш здаются хоч і холодними, але сонячними, тихими і загадковими. Сонце посміхається і немов милується своїм відображенням у синій, спокійній воді. Я чую музику. Чуршить водичка, вибивається на волю, мов біжить кудись... І знову буду вдивлятися у синій небокрай, прислуховуватись і знову з моїх думок мене виведе лише крик мами, яка довго не могла мене найти... Ці дні пролетять, повні сонця й музики...
2.26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув, радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії та інших країн.Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви, Чорнобиль став символом атомної небезпеки в світовому масштабі.В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.Інертні гази розсіялися в атмосфері і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов дощ. Велика частина стронцію і плутонію випала в межах 100 кілометрів від станції, оскільки вони містилися в основному в більших частках. Йод і цезій поширилися на ширшу територію.Чорнобильська катастрофа стала трагедією не лише для України, а й для усього світу.
Чомусь слова ці в голові прокручуються знову й знову коли дивлюсь я у далечінь. У синю й непросвітню. Море... Дні які тут проводиш здаются хоч і холодними, але сонячними, тихими і загадковими. Сонце посміхається і немов милується своїм відображенням у синій, спокійній воді. Я чую музику. Чуршить водичка, вибивається на волю, мов біжить кудись... І знову буду вдивлятися у синій небокрай, прислуховуватись і знову з моїх думок мене виведе лише крик мами, яка довго не могла мене найти... Ці дні пролетять, повні сонця й музики...