Держи)) С моей курсовой кусок))
Римське право є цінним не лише як архаїчний пережиток минулого. Не дивлячись на те, що ось уже понад тисячоліття правознавці активно користуються римськими юридичними концепціями, поглядами, поняттями, конструкціями, системою нормативно-правового регулювання, заснованою на ідеях формальної рівності і незалежності учасників ринкових відносин та багатьма іншими аспектами римського права, в ньому залишився величезний простір для переосмислення та вдосконалення відносно сьогоденних реалій. Так, щоразу економічні та соціальні еволюції змушують нас звернутися до досвіду правового розвитку країн. У більшості з них наука приватного права ґрунтується на римському праві, що повертає нас до даної теми.
А, на думку італійського соціолога Ново Дізіонаріо волонтер – “це громадянин, який вільно, а не для того, щоб продемонструвати свої моральні зобов’язання чи законні обов’язки керується ідеєю суспільної та приватної солідарності. Волонтер, одного разу показавши здатність виконувати свої громадянські та власні обов’язки, надалі переходить в цілковите розпорядження суспільства, сприяє рішенню місцевих проблем надаючи пріоритет відвідуванню бідних та знедолених ”
Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. Поняття “волонтер” і “волонтерство” є дуже широким.
В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорислива, у більшості випадків анонімно виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін “волонтерство” означає передусім діяльність на основі добровільної волі.
На думку І.Д. Звєрєвої, волонтерський рух – це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот та суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну до та послуги інвалідам, хворим особам та соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером. [7, c. 25]
В Законі України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначено, що волонтерський рух – добровільна, доброчинна, неприбуткова та вмотивована діяльність, яка має соціально корисний характер.
Волонтерський рух – це природно, і можливо він тільки у вільному, незалежному демократичному суспільстві. Служіння суспільству виховує громадянські почуття, а волонтерський рух, зокрема, є оптимальною умовою прояву альтруїзму гуманності для самореалізації та самовдосконалення людини будь-якого віку.
Волонтерський рух – це рух по наданню безкорисливої до тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях, і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку гуманітарної до технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.
Волонтери не отримують матеріальної до у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим , хто потребує до відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання. Скільки в світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи.
У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Символ волонтерів України – жовтий колір вбрання – означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим.
Так, як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтер
Оберіг – це такий талісман, який, як вважають у народі, потрібен для
захисту. У давнину багато родин та окремих людей мали обереги. Це могли
бути як якісь камінці, маленькі іграшки, прикраси, так і рушники, ляльки –
мотанки.
У моєї родини є також свої обереги. На полицях стоять мотанки, а на
стіні висять рушники. Це дісталося нам від бабусі. Мій улюблений рушник
прикрашає поличку в великій кімнаті. Коли бабуся була молода, вона
зробила його власноруч. А потім, коли я вже народилась,подарувала його
моїй матусі. З тих пір він прикрашає нашу оселю і оберігає всіх нас. Цей
рушник дуже красивий, він зроблений у традиціях слобожанської вишивки.
Ще в нас є ляльки-мотанки. Їх ми виготовляли самі. Спочатку я
дивилася, як це робить матуся, а пізніше навчилася сама. Потім народилася
моя сестра, і тепер, хоч вона іще маленька, ми робимо їх удвох. І хоча ці речі
не мають якоїсь містичної історії, мені все одно здається, що вони нас
захищають, бо зроблені від щирого серця і з любов’ю.
Объяснение: