Непереможний, нездоланний.
Безкінечний, нескінченний.
Недобросовісний, несумлінний.
Невгамовний, неспинний.
Обов"язковий, неодмінний.
Ненаситний, невтоленний, ненатленний.
Гарний, божественний.
Добрий, благочинний.
Невигойний, незціленний.
1)Подвоєння -нн- відбувається при збігові двох однакових приголосних у наголошених прикметникових суфіксах: -енн-, -анн-,-янн-, що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії:
нездоланний, нескінченний, невтоленний, ненатленний,незціленний.
2) Подвоєння -нн- відбувається при збігові однакових приголосних на межі кореня і суфікса:
несумлінний,неспинний,неодмінний,благочинний.
3) -н- у прикметниках пишеться,якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім [н].
У своїй творчості Тарас Шевченко раз по раз звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповіді на гострі проблеми сучасності. Особливе захоплення в митця викликала доба козаччини своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідного людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Драма «Назар Стодоля» уявно переносить читача в Україну XVII століття. У ставленні героїв до традицій, Батьківщини, до свого морального обов’язку перед народом, його майбутнім і розкриваються характери Хоми, Гната, Назара, Галі, інших персонажів твору. Позитивні персонажі драми не мислять майбутнього без свободи, в якій вони вбачають вищий прояв щастя, тому корисливість і егоїзм розрахунків Хоми Кичатого, полковника, Стехи вони сприймають як зраду інтересів свого народу, його славних традицій. Наприклад, для Хоми Кичатого головне - «слава, і почот, і червінці». Сам про себе він говорить так: «Хіба ж як говорити про огонь, так і лізти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так і женитися на їй? Брехня! Від огня подальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторі і млинах, так і будеш чоловіком, а не дураком». Саме тому він наполегливо намовляє Галю виходити заміж за нелюбого і осоружного їй полковника, вихваляючи його на всі застави, а у взаєминах між Галею 4 Назаром прагне посіяти-недовіру. З такої позиції сотник і пояснює свої діла та вчинки. Своєю підлістю він викликає просто огиду. Не зважає навіть на слобідську громаду, наказує челяді гнати в потилицю дівчат і хлопців, що прийдуть колядувати. Ще свавільніший він у ставленні до Галі. «Се ж моя дитина, моє добро, слідовательно, моя впасть, моя і сила над нею. Я отець, я цар її»,- самовладно заявляє Хома.
Підлому і корисливому Хомі Тарас Шевченко протиставляє Наза-ра, Галю, Гната. Вони сповнені почуття власної гідності, викликають симпатію і повагу своєю рішучістю і наполегливістю в боротьбі за своє щастя. Як же поводить себе Назар, коли розуміє, що Хома Кичатий і його, і Галю ошукав? Він у всьому, як то й годиться справжньому козакові, виявляє статечність, повагу до традицій, старших і водночас граничну гідність, безкомпромісність, пристрасність: «Люди добрі,- звертається Назар до людей, переконавшись у лицемірстві Хоми,- коли ви не оглухли, так послухайте. Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік? Правдивий, та?» Як бачимо, Назар не мислить свободи без честі і совісності. Свобода для нього не може бути заплямована безчестям. В іншому разі свобода - не свобода, честь - не честь, щастя - не щастя. Вони тоді втрачають свої зміст і принадність.
Читаючи драму Тараса Шевченка, хвилюючись і переживаючи разом з Ті героями, ми знову переконуємося, що справжні свобода і щастя ніколи не даються легко, а здобуваються у важких випробуваннях, перебороти які можуть лише сильні люди.