Кожна людина на Землі мріє стати хоч колись щасливою. Але що таке щастя? Одним для здійснення цієї мрії потрібна влада, іншим- любов, комусь - тиха хатинка на березі океану. Але навіть досягаючи своєї мрії , людина відчуває через деякий час , що досягла не того, чого бажала понад усе. "Добра забагато не буває", - кажуть у народі, пояснюючи постійну жагу . Але я не згодна з таким поясненням.
"Щастя - казковий птах, якого ніколи не спіймати" ? Ні ! Гадаю, щастя - це стан душі й розуму. Чи дійсно людині для щастя потрібно щось матеріальне? Всі люди бажають одного - любові. Коли прагнуть влади, бажають замінити нестачу любові маревом із поваги та страхом інших. Говорячи про "хату , що з краю", мріють забути , що не мають справжніх почуттів.
Я впевненний, коли людина навчиться любити й віддавати себе , не залишиться порожнечі в душі. Саме тоді прийде віддчуття щастя , яке ніколи не відлетить , наче казковий птах, бо сердце заповниться знанням про те, що ти і кожна людина потрібні цьому світу, навіть якщо оточуючи це не розуміють. Що кожна посмішка дитини, ображенного, старого - це вже багато коштує, це вже щастя.
Треба рости до справжньої любові, щоб наздогнати щастя.
У будень я звичайно встаю о 7 годині. Я застеляю постіль, відкриваю вікно і роблю зарядку. Потім йду у ванну, де чищу зуби й умиваюся. Якщо в мене досить часу, приймаю контрастний душ. Після ванної я повертаюся в кімнату, де вдягаюся і розчісуюся.
Через десять хвилин я готовий до сніданку. Після сніданку я одягаю плащ, беру портфель і йду до школи. Оскільки я живу недалеко від школи, щоб добратися туди, мені потрібно тільки 5—7 хвилин. Я не хочу спізнюватися на перший урок і тому приходжу в школу за кілька хвилин до дзвоника. Я залишаю плащ у гардеробі і піднімаюся в клас. Уроки починаються о восьмій годині ранку і закінчуються о пів на другу. Після уроків я йду додому й обідаю.