1. Варіант, який є закінченням визначення. Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається… Г) цитатою.
2. Рядок, де є непряма мова: B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).
3. Рядок, у якому цитату записано правильно: Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.
4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.
Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).
5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові: Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).
6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою: B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
7. Відповідність між поняттями та прикладами. 1) Пряма мова: Г. Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов). 2) Діалог: В. В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик. – Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко). 3) Непряма мова: А. А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах). 4) Цитата: Б. Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».
8. Відповідність між схемами та реченнями 1) А: «П!» Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)
2) «П!» – а.
Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка). 3) «П, – а, – п?»
Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов). 4) «П, – а. – П!» B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).
9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них. 1) Кома:
В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко) 2) Двокрапка:
Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода) 3) Лапки:
А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка) 4) Тире: Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).
З водою жарти погані. Зразу за селом буде поріг, то ти не ходи через нього, потонеш. Тут навіть у високу воду на моторах тонуть. Як побачиш попереду підвісний міст через річку, то, не доходячи до нього, приставай до берега. Попроси мужиків, вони до перенести твоє чудо.Обноситись мені не хотілось, і не тільки через лінощі, тут ще й гонор заговорив. Як можна було не скористатися з нагоди випробувати себе і корабель у по-справжньому небезпечних умовах? Побоюся - потім ніколи не прощу собі. Нічого не сказавши старому, попрощався і поволі поплив, внутрішньо настроюючись на випробування. Небезпека збільшувалась ще й тим, що по річці несло колоди, на порозі вони ставали сторч, перекидались. Якщо така колода впаде на човен, вона потрощить його на друзки. За кілька кілометрів до Зарєчинська почався сплав лісу. На валунах порога і вздовж берега - скрізь завали з колод. Не залишаючи часу на роздуми і вагання, я швидко вивів човен на стрижень. Виждавши, поки між колодами, що пливли, утвориться прогалина, кількома дужими гребками кинув човен у напрямку порога. Останнє, що я встиг помітити на березі, - це люди, які, розмахуючи руками, бігли від мосту до води. Коли човен ковзнуло вниз, у мене захопило подих. Вал з розгону вдарив у спину, і я втримався тільки тому, що міцно вперся ногами в палубу. Вода перекотилася через човен, і він знову пірнув носом униз. Мене ще раз обдало водою з голови до ніг, а потім човен пішов перевалюватись із хвилі на хвилю, дедалі менше черпаючи її носом…
1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
Г) цитатою.
2. Рядок, де є непряма мова:
B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).
3. Рядок, у якому цитату записано правильно:
Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.
4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.
Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).
5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).
6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
7. Відповідність між поняттями та прикладами.
1) Пряма мова: Г.
Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
2) Діалог: В.
В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
– Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
3) Непряма мова: А.
А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
4) Цитата: Б.
Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».
8. Відповідність між схемами та реченнями
1) А: «П!»
Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)
2) «П!» – а.
Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
3) «П, – а, – п?»
Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
4) «П, – а. – П!»
B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).
9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
1) Кома:
В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
2) Двокрапка:
Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
3) Лапки:
А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
4) Тире:
Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).