Сама по собі береза дуже світлолюбива та тому, зростає відокремленими гаями. Взимку ці гаї представляють не дуже приглядное видовище - на білому снігу стоять чорні голі стовбури дерев з рідкісними гілками, що спадають далеко зверху.
Сніг немов би відтіняє всю некрасивость цього пейзажу. Сонця взимку мало і ці рівні стовбури чорними стрілами йдуть у похмуре небо.
З приходом весни ситуація кардинально змінюється. Зі сходженням снігу змінюється пейзаж, трава зеленіша.
Вже на снігу осипаються плоди берези - засохлі сережки. Березовий гай перетворюється. Від пеньков або з опалого насіння з'являються молоді сходи. Іноді з занесених сюди вітром насіння проростають їли і осинки. Стовбури дерев біліють, виблискуючи нової берестою. З боку виглядає екзотично: білі стволи з чорними насічками. З'являються нирки, які потім перетворюються в зубчасті по краях листочки, обпадають прилистки і з'являються квітки, які зібрані в сережки. Береста берези виглядає на сонце красиво, особливо, коли з'являється березовий сік, який сльозами котиться по стовбурах і виблискує на сонці.
Тепер це вже не голі стовбури, а буйно ростуть дерева, густо вкриті листям. Зелений рай!
На сільському подвір"ї жили два півники. Одного ранку засперечалися вони. кому бути господарем на подвір"ї. Почали вони кожен себе вихваляти. Перший каже, що він має гарний голос, його чути аж на сусідній вулиці. Інший каже, що він дуже добре орієнтується у часі, і ще жодного разу не помилився зі сходом сонця. Був галас, шум цілий день, півники почали битися.Вони так билися, що пір"я летіло навкруги. Аж тут наглянула лисиця і побачила цю бійку. Зненацька ускочила вона на них, і одного за хвіст зловила, а іншого за крила. Їм пощастило і вони зуміли вирватися з її цупких лап, хоча багато пір"я втратили. З тієї пори півники більше не вихвалялися і не сперечалися. Вони разом співали вранці і вчасно будили своїх господарів.
Спільнокореневими є всі слова в рядку: *
ніч, нічний, уночі.