Для того щоб зрозуміти значення пісні для наших предків,необхідно уявляти особливості їхнього життя. Сучасне життя - це життя великих міст. Буття наших предків було тісно зв"язане з хліборобством. Це викликало потребу у створенні хліборобського календаря,свят,обрядів.
Обряди, що супроводжували найвизначніші події в житті, були тісно пов"язані з річним циклом. У весільній обрядовості українців збереглося багато прадавніх елементів,які вже втратили свій первісний зміст,але вважаються необхіднитм атрибутами, тому виконуються бездоганною. Більшість весіль відбувалася в пору весняного та літнього сонцестояння, із появою християнства стали віддавати перевагу осені, тому що в цей час закінчувалися літні роботи.Усі єтапи весілля супроводжувалися піснею. Коли сватання закінчувалося успішно, тобто дівчина давала згоду на шлюб,а батьки його благословляли,співали пісню,що підкреслювала добровільий і радісний характер договору між двома родинами. Під час весілля подруги молодої співали пісні на тему розлуки молодою з родиною. Та й це зрозуміло. Дівчина залишала своїх батьків й переходила до родини чоловіка. Невідомо , яким буде це життя.
Народження немовля також супроводжувалося відповідними обрядами і піснями.Мета їх була суто практичною - задовольнити вищу силу,щоб дала щастя,здоров"я немовляті.Із появою християнства немовля обов"язково хрестили.Названі батьки під час обряду співали пісні, в яких величали дитину ё мати , бажали їм здоров"я й щасливої долі.
Словами пісні не тільки зустрічали людину в цьому світі, але й проводжали в інший світ.Одния з обов"язкових елементів пхоронного обряду був похоронний плая і жалоба,які потім повторювалися при поминках.Плачі та голосіння виголошувалися звичайно родичами померлого, як правило, жінками.
Отже, тематика родинно-побутових пісень була зумовлена самим людським життям.Пісня була своєрідним втіленням різноманітних людських почуттів: радості під час весілля; тривоги за долю новородженного; жалю за померлим. Нажаль, сьогодні ми гаємо занепад народної творчості: народні сісні співаються все менше і менше,а нові вже не створюють.Це знекровлює,спустошує наші душі,тому так важливо оберігати перлини народної мудрості й почуттів,які ,ні щастя,дішли до нашого часу.
Калина – многолетний листопадный (в субтропиках - вечнозеленый) кустарник или небольшое дерево высотой до 4 м. Принадлежит семейству жимолостные (Caprifoliáceae) и насчитывает около 150 видов.
В природе калина распространена в умеренной и субтропической зонах Северного полушария, в Европе, Азии, Северной Америке, Северной Африке. Тем не менее, растущие у нас виды калины морозостойки.
Весной калина усыпана нарядными цветками, собранными в кистевидные соцветия. Растущие на северо-западе России виды калины цветут в конце мая - начале июня. Цветки бывают белые, кремово-белые или розоватые в зависимости от вида.
Особенно красива выведенная калина бульденеж ("снежный ком") с крупными шаровидными соцветиями из белых, но стерильных цветков.Плоды у калин бывают красные или иссиня-черные, в зависимости от вида. Есть желтоплодная разновидность калины обыкновенной. Красноплодные калины отличаются от черноплодных видов умеренной теневыносливостью и большей морозостойкостью. Зато черноплодные калины менее требовательны к почве и обладают повышенной засухоустойчивостью.
Осенью калина украшает сад своими ярко-красными гроздьями плодов и листьев. Листья, как правило, зубчатые, супротивные. Красиво смотрится калина в штамбовой культуре и у воды.