Бабусині руки. Руки моєї бабусі – натруджені, невтомні, ласкаві, найкращі. Як багато вони зробили за свій вік! Бабусині руки засмаглі, обпечені сонцем, обвітрені вітрами і трішки шершаві від роботи. Вони ніколи не знають спочинку. Завжди чимось зайняті. Чи варять борщ, а він у бабусі найсмачніший; чи печуть запашні , солодкі пироги, що ніби тануть в роті ; чи перуть наші сорочки; чи полють грядки. Та найбільше мене захоплюють вишиті рушники. Скільки потрібно прикласти зусиль , щоб нитками передати красу на тканину . Стіжок за стіжком рівненько лягають на біле полотно. Всю свою безмежну любов, свою невтомну душу вкладає бабуся у свої витвори і при цьому її зморшкувате, старіюче обличчя розквітає і молодіє. Кожного ранку погладить бабуся мене по голівці і поцілує. А ввечері, сидячи на канапі, покладе вона свої стомлені руки на коліна, щоб трішки спочили і знову до роботи – вишивати. Які тільки прекрасні та яскраві вишиває бабуся візерунки на рушниках та серветках! Зачаровано гаю за її руками. Я дуже люблю свою бабусю! Дякую Вам і вашим рукам, що виростили мене і доглядали!
Ліна Костенко - українська поетеса, є автором романів у віршах.