Бий, та дрібно, щоб знали чий син.
Близька соломка краще далекого сінця.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Про вовка річ, а він навстріч.
Порожній колосок вище від усіх.
Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.
Охота гірше неволі.
Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.
Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...
Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.
Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?
Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.
Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.
Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.
Бий, та дрібно, щоб знали чий син.
Близька соломка краще далекого сінця.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Про вовка річ, а він навстріч.
Порожній колосок вище від усіх.
Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.
Охота гірше неволі.
Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.
Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...
Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.
Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?
Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.
Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.
Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.
Думаю підійде..
ПРОФЕСІЯ МОГО ТАТА. Здійснилася моя давня мрія. Нещодавно я побував у тата на заводі. Мій батько слюсар-оператор, працює у технічному відділі програмної обробки.
Ось тато приніс перфострічку з програмою-завданням для верстата. Перфострічка – це креслення деталі, перекладене на мову чисел. Тато швидко переписав програму-завдання в пам’ять верстата, який відразу ж зашелестів мотором і притягнув до себе робочий стіл-палету із складнющою деталлю. Моргнувши лампою, верстат висвітив на пульті стрункі ряди цифр. Потім потягнувся вгору, вибрав потрібний інструмент і переніс його у шпиндель. Із неголосним дзижчанням шпиндель увійшов до горловини деталі і почав свердлити. На екран висипалися все нові й нові стовпчики цифр. Це верстат розповідав, що й як він робить. Тато зосереджено вичитував цифри, слідкуючи за роботою верстата. Деталі, що виготовляються, настільки складні, що вручну їх і перевірити неможливо.
Побувавши на заводі, я зрозумів, як багато треба вміти і знати, щоб працювати з найсучаснішими верстатами.