-Хмаринко,хмаринко. -Квіточка? Привіт,що ти хочеш? -Привіт,зрозумій мене,як що не піде дощ то я погибну... -Я що зробити потрібна? -Будь ласка зроби дощ мені він дуже дуже треба... -Пробач,але зараз ясне сонечко...Давай я поговорю з сонцем? -Давай. Хмаринка підішла к сонечку та говорить: -Сонечко,сонечку до мені. -Хмаринка,чим я тобі могу до -В меня є подруга квітка,а як що не піде дощ ,то вона помре... -А я що могу зробити? -Чи даш ти мене зробити дощ,а потім ти сонечко?Будь ласка... -Добре,але за однієї умови! -За який? -Щоб через п*ять хвилин щоб доща не було! -Добре. Хмаринка пішла к квіточці та говорить: -Все,зараз буде дощ,приготуйся. -Добре,я готова П*ять хвилин йшов дощ,раптом закінчився -Ой дякую тобі хмаринка дякую. -Будь ласка я завжди рада до А тепер пробач,але мені треба йти! -Пока хмаринка. -Пока квіточка. -Дякую тобі -Будь ласка...
Як завжди у Компютерному царстві було все спокійно. Кожен виконував свою роботу. Одного сонячного ранку, коли промінчики світла ніжно освітлювало кімнату, знову хтось нажав кпопку на системному блоку і на моніторі почали зявлятися буковки. Екран компютера запрацювавав і почав повністю виконувати свою роботу. І в одну мить він зрозумів, що виконує надто багато роботи, працює за всю систему. Тоді маленька, стерта, запрацювана компютерна мишка заперечила йому. Так вона спорили цілий день. Нарешті, мишка не витримала. Вона сказала, що не буде більше працювати, хай це робить сам монітор! Наступного дня, коли знову потрібно було включити компютер, без мишки він лише включився але на ньому було неможливо працювати. Люди віриши, що компютер поламався і вирішили віднести його на смітник. Тепер разом лежали і монітор, і мишка, і всі системи компютера. Мораль цього оповідання заключається втому, що потрібно виконувати цю роботу для якої ти призначений і нестаратися перекинути свої обовязки на когось, бо від цього можуть пострадати ще багато людей або у нашому випадку, ще багато компютерних систем!
ответ:ответ в , он точно правильный!
Объяснение:Все слова пишутся окремо