Мій погляд, благородство являє собою стан душі людини, причому це не може бути стан, який з’являється час від часу. Благородство або є в людині, або його немає. І формується ця риса характеру з дитячих років, з’являється вона під впливом батьків, які й формують наші погляди на вчинки людей, особисте відношення до оточуючого світу і нашу поведінку. Не варто чекати благородних вчинків від дорослої людини, яка, ще будучи школярем, могла запросто принизити однокласника чи молодшого, перекласти свою провину на іншого, образити дівчинку, нагрубити людині похилого віку або відмовитися від своїх обіцянок, наданих собі та іншим. Не може стати благородною і та людина, яка до своїх батьків ставиться лише як до тих, хто повинен створювати найкращі умови для щасливого дитинства, хто повинен піклуватися, одягати, годувати і давати гроші на розваги. Від таких людей, на мою думку, ніколи не дочекаєшся благородних вчинків і безкорисної до Та й не люблять таких людей оточуючи, навіть проти те, що вони досить часто верховодять у своїх компаніях. А ось по-справжньому благородні і скромні люди найчастіше до пори до часу залишаються непоміченими серед своїх ровесників. Та приходить час, коли складаються такі обставини, у яких лише на цих людей можна покластися і саме ці люди здатні на самовіддані вчинки заради інших.
Більшість з нас полюбляють дивитися фільми та читати книжки про справжніх благородних героїв, які своїми вчинками рятують із небезпеки інших. Але нам не треба лише захоплюватися іншими, треба й самим намагатися бути чесними, мужніми і благородними у відношенні до інших, а перш за все – у відношенні до себе. Тільки тоді ми зможемо стати краще і зробимо кращим тих, хто нас оточує. Доводити те, що благородство людини визначається не походженням чи положенням, немає ніякого сенсу. Життям доведено, що в основу благородства людини, перш за все, покладено високе розуміння обов’язку і честі. Якщо б я складав кодекс благородної людини, то до нього я б надав такі поняття, як чесність, сміливість, принциповість, наполегливість і прямота. В той же час ці якості характеру благородної людини повинні доповнюватися такими рисами, як гуманність у будь-яких випадках, вміння бути вище дрібниць, вміння щадити слабких та беззахисних, готовність на самопожертву власними інтересами заради інших людей. Гадаю, благородство – це коли людина робить добро іншим, але робить це непомітно, не виставляючи свої вчинки на показ і не прагнучи за це визнання чи нагород. Серед наших знайомих ми можемо знайти і таких, які плутають справжнє благородство з показним, роблячи зі своїх вчинків зовнішні красиву позу, хизуючись та видаючи себе занадто розумними. Такі люди боляче реагують на будь-які зауваження і сприймають їх як власну образу. Та по-справжньому благородну людини образити досить важко, бо вона спроможна визнавати свої помилки, вміє вибачатися, коли винна, і ніколи не боїться потрапити в скрутне або дурне становище заради доброї справи. Інколи поступитися власною гідністю – це значить проявити великодушність.
Я переконаний в тому, що благородні вчинки – це не обов’язково якісь подвиги заради людства у масштабі усього світу. Благородство – це і до слабкішим та старим, і поважливе ставлення до своїх батьків та до оточуючих, і культурна поведінка у громадських місцях, і ще багато-багато вчинків, які можна робити кожен день, причому робити їх можна майже непомітно для інших. Справжнє благородство невразливо для повсякденних дрібниць життя. І за всіх обставин треба залишатися чесною, непохитною, безкорисливою і благородною людиною. Особисто я сподіваюся стати чесною і благородною людиною, яка буде здатною на безкорисливі вчинки. Тим паче, що мені є з кого брати приклад.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
Відповідь : ласкаве виступає означенням