Між підметом і присудком пропущено тире в реченні А Не будь тією людиною що догори щетиною. Б Небо над дорогою синій кришталь. В Не міряй всіх на свій кришталь. Г Думай не думай а вище себе не плигнеш
Зима-чудова пора року. неймовірно загадкова та дивовижна. холод, білі, засніжені вулиці- усе це у нас асоціюватися з зимою. особисто я вважаю, що взимку найгарніша природа. так, звісно, листя з дерев опадає, квіти ховаються під теплою ковдрою снігу, проте як гарно вічно-зелені гілки ялинок прикрашають білі пухнасті сніжинки. найбільш мене дивують візерунки на вікнах, які малює мороз,вона заміняюють нам ті, справжні квіти, що ховаються від холоду. проте не завжди зима морозна чи багата на сніг. останніми роками взимку рідко лютують хуртовини. ця пора року стає все більш схожою на весну чи, можливо, осінь: йдуть дощі, на вулиці плюсова температура. сніжить так рідко, що ми радіомовлення маленькому морозцю чи декільком сніжинкам. отож, зима буває різною: теплою і холодною, по-справжньому сніжною і дощовою.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Відповідь: Б
Небо над дорогою - синій кришталь.