Я дуже люболю тварин. Але мій улюбленець - кіт Біляш. Він попав до нас випадково. Одного вечора, коли мама поверталася з роботи, на вулиці вона помітила маленький клубочок, який ворушився. Спочатку вона злякалась, але коли підійшла ближче, побачила, що це маленьке кошеня. Мама принесла його додому. Молока вдома не було і ми рішили почастувати його біляшами. Котику біляші дуже сподобалися і стали його любимою стравою. Тоді ми його і назвали Біляш. Він дуже вдячний нам за те, що ми його залишили у себе. І кожної хвилини, хоча нагадати нам про його існування. Зі мной Біляш завжди грається. Бабусі допомагає з клубочками, коли вона в.яже. Маму обов.язково зустрічає з роботи і чекає, коли вона принесе йому свіженький біляш. Ось такий у нас улюблений "біляш"
На дворі було Літо...Місяць Серпень тягнувся дуже довго і нудно.Як завжди сиділа в Інтернеті...До мене підійшла мама,і сказала,що ми їдемо до Львова. Лише думка про Львів розвіяла сум і нудьгу.Ми їхали до Львова досить довго.В маленкому автобусі було дуже жарко. Ми приїхали до Львова на ексурсію.Обійшли багато історичних пам'яток міста,заходили у кафе,ресторани,кондитерські,цукерні.На моє враження найбільше вплинула гостинність львів'ян.Куди б я не заходила - усюди мене вітали посмішкою і теплими словами. Атмосфера у Львові унікальна.Кожна вуличка,площа говорить про красу і величність цього міста. У Львові багато кафедральних соборів,музеїв,галерей. Увесь день ми блукали містом,заходячи у кожен із них. А вечір був просто незабутнім...Ми з батьками гуляли вечірнім містом,забувши про всі турботи та хвилювання.Протягом усієї прогулянки нас супроводжувало яскраве сяйво місяця. Ця поїздка ло Львова не забудеться ніколи...Це було надзвичайно.
Він попав до нас випадково. Одного вечора, коли мама поверталася з роботи, на вулиці вона помітила маленький клубочок, який ворушився. Спочатку вона злякалась, але коли підійшла ближче, побачила, що це маленьке кошеня. Мама принесла його додому. Молока вдома не було і ми рішили почастувати його біляшами. Котику біляші дуже сподобалися і стали його любимою стравою. Тоді ми його і назвали Біляш. Він дуже вдячний нам за те, що ми його залишили у себе. І кожної хвилини, хоча нагадати нам про його існування. Зі мной Біляш завжди грається. Бабусі допомагає з клубочками, коли вона в.яже. Маму обов.язково зустрічає з роботи і чекає, коли вона принесе йому свіженький біляш.
Ось такий у нас улюблений "біляш"