1) І хороше і дивно і радісно стає мені малому в цім світі. 2) Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа. 3) То сонний сон вертає вже додому гнуздечки срібні випустив із рук. Повний синтаксичний розбір реченнь
Літо видалося дуже спекотним. Я і моя родина влітку збиралися поїхати на море, проте через занадто високу температуру ми вирішили, що це не кращий вид відпочинку зараз. Натомість батько запропонував поїхати до літнього лісу: наче б то там буде прохолодно, тихо та затишно. Ми з радістю погодилися, адже взимку ми їздили туди кататися на лижах та ковзанах. Це будо так весело. Із задоволенням згадую зимовий, повний снігу, ліс. Зима видалася холодною: ми були змушені швидко поїхати додому, але, сподіваюся, сьогодні нічого не завадить нашому відпочинку.
"Прощання на пероні" - Ох, як це сумно. - Що саме? - Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе. - Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож. - Але коли ти зможеш повернутися? - Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути. - У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше. - Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому. - Тоді, може, ми поїдемо всі разом? - Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - Буду чекати. Щасти тобі, братику. - До зустрічі. Я люблю вас.
