часів перших цивілізацій незмінним супутником лікування, заснованого на засадах науки, було цілительство, яке в різних народів у різні періоди практикувалося шаманами, чаклунами, відьмами, жерцями, екстрасенсами, біоенергоінформаційними терапевтами тощо.
З одного боку, вони завжди були конкурентами у боротьбі за пацієнтів, а з іншого — сполучними посудинами. Є чимало прикладів, коли в цілительство ідуть дипломовані медики, а екстрасенси прагнуть отримати медичну освіту. Я вже не кажу про пацієнтів, які у пошуках лікування без будь-якого внутрішнього конфлікту вільно мігрують з однієї структури в іншу або навіть користуються обома водночас.
Які вони, екстрасенси? Що являє собою феномен цілительства в широкому соціальному та культуральному контексті? Чим пояснюється їхній успіх у населення? Ці питання зацікавили Олену КАРАГОДІНУ, доктора медичних наук, завідувачку кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці і соціальних відносин (Київ). Респондентами її дослідження стали цілителі, що проходили перевірку біоенергоінформаційних здібностей в експертній комісії Української асоціації народної медицини (УАНМ) відповідно до процедури, встановленої Міністерством охорони здоров’я.
У кожного з нас є мрія, пов'язана з майбутнім. Напевно, багато хто хлопці хоча б один раз, але думали: «Коли я стану дорослим ...». Хтось хоче стати лікарем і лікувати людей, хтось мріє про великий спорт і власних рекорди, хтось не може жити без музики, хтось прагне розібратися в людських достоїнства і недоліки і зробити людей щасливими. Для виконання всіх цих бажань потрібно багато чому вчитися, отримувати нові знання, набувати певних навичок, виробляти необхідні якості. Вже сьогодні, навчаючись у школі, ми можемо почати наближати свою мрію, робити її більш реальною. Кожен день на уроках ми дізнаємося щось нове і цікаве, однак, для того щоб цей матеріал був добре засвоєний, оповідань вчителя недостатньо. Потрібно займатися самому, шукати додаткові відомості, читати книги, поглиблювати свої знання та вміння в гуртках, секціях, клубах. Адже коли тебе оточують друзі чи однодумці, навчатися набагато цікавіше і веселіше! Мені здається, що у досягненні мрії головне - наполегливість і цілеспрямованість, тому що саме ці якості допомагають подолати будь-які труднощі й перешкоди, що постають на нашому шляху.
Жила була сiмья горобчiкiв.Вони якось збиралися всiэю сiмьйой полiтати бiля сонця.Мама гобчика пояснювала що неможна пiдлiтати близько до сонця бо попечеш крильця а ще гiрше спалиш пiрячко на крильцях i не сможеш лiтати .Горобчик дiждавшись доти поки мама вiдлетить то вiн сможе доторкнутися до сонця.Йому це сонце так сподобалось що вiн навiть непослухав маму та те що вона наказувала неробити.I от вiн пiдлетiв блище i ще блище та попiк собi крилечко та неcмiг здержатись на одному крилечку i впав.Iпiсля того горобчик бiльше не пiдлiтав до сонця,Бо запамятав що якщо мама говоре цього не робити ты послухайся маму так буде краще i мамi спокiйнiше
З
часів перших цивілізацій незмінним супутником лікування, заснованого на засадах науки, було цілительство, яке в різних народів у різні періоди практикувалося шаманами, чаклунами, відьмами, жерцями, екстрасенсами, біоенергоінформаційними терапевтами тощо.
З одного боку, вони завжди були конкурентами у боротьбі за пацієнтів, а з іншого — сполучними посудинами. Є чимало прикладів, коли в цілительство ідуть дипломовані медики, а екстрасенси прагнуть отримати медичну освіту. Я вже не кажу про пацієнтів, які у пошуках лікування без будь-якого внутрішнього конфлікту вільно мігрують з однієї структури в іншу або навіть користуються обома водночас.
Які вони, екстрасенси? Що являє собою феномен цілительства в широкому соціальному та культуральному контексті? Чим пояснюється їхній успіх у населення? Ці питання зацікавили Олену КАРАГОДІНУ, доктора медичних наук, завідувачку кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці і соціальних відносин (Київ). Респондентами її дослідження стали цілителі, що проходили перевірку біоенергоінформаційних здібностей в експертній комісії Української асоціації народної медицини (УАНМ) відповідно до процедури, встановленої Міністерством охорони здоров’я.