Добрі вчинки… Чи задумувались ми коли-небудь,як часто ми творимо добро для інших? Насправді щоб робити добро не обов”язково допомагати великими коштами дитячим будинкам чи лікарням(хоча це також хороша ідея,на жаль не всім під силу). Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От в цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен з нас почав би робити,хоч і маленькі,зате добрі, справи, то міг би підмітити, що люди навколо привітні і дедалі частіше посміхаються.А інколи буває й таке,що ідеї добрих справ самі знаходять тебе. Так сталося зі мною цього літа. Цей випадок запам”ятався мені надовго. Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила до потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з до подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй до Але тим не менше,було зовсім нескладно до людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло
Почалася ця історія близько року тому , в школі.Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилисясвоїми враженнями про літо , хто куди їздив.У 10 класі , я помітила новенького хлопчика ,особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз ядивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. вінвисокий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такийкрутий . Але він мене чим , то зачепив . Мене попросили перенести з бібліотеки книги ,стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цієюстопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачитимогла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, ітак вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламалайому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. аледуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу япішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельнимпоглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так щоб я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , іпішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не булотого погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть ,чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося .Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Язнову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз .Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купуватидодаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його ,він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго небуло , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багаторозмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися.І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже влікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдариласярукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і ставпитати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не булосправа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в йогоочі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я невтрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклавсвій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася віднього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йомусподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляєтьсявін дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися.Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася. Ось така моя історія , напевно , звичайна , але менідуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.
із-за, з-поміж, задля, з-посеред, з метою, впродовж, побіля.