Мені часто доводиться чути, що сучасна молодь негідна, якщо порівнювати її зі старшими поколіннями. По-перше, молодь стала лінива та не хоче трудитися, любить лише розваги. По-друге, молоді люди нахабні та нечемні, не поважають старших. Також серед молоді багато людей зі шкідливими звичками, наркоманів. Кажуть, це тому, що у сучасної молоді моральні принципи нерозвинуті.
А моя власна думка з цього приводу така. Мені подобається наша молодь. Я перерахував усі недоліки, але вони притаманні не тільки молоді, але всьому нашому суспільству. Навпаки, я часто бачу, як мораллю та порядністю нехтують люди віком сорок-п'ятидесят років. Наприклад, вже немолода кондуктор автобусу виганяє з салону ветерана. Таких людей вже до молоді не віднесеш. Саме вони і навчають поганому молодих.
Основні моральні принципи та цінності молоді мають бути такі: чесність, порядність, відповідальність, повага до досвіду старших, енергійність у праці. А ще доброта, людяність та згуртованість, альтруїзм.
Я вважаю, що ті моральні принципи та цінності, які я перерахував, мають стати провідною зіркою в житті молодих людей.
Власне я вважаю нашу молодь цілком цікавою та розумною. Головним недоліком української молоді, на мій погляд, є велика кількість егоїстів серед неї. Нам, попри всі свої таланти, важко згуртуватись заради якоїсь цікавої або важливої справи. Адже ніхто не хоче поступитися своїми інтересами заради загальної користі.
Але ж молодь завжди несе з собою щось нове, свіже. Молодь має змінювати оточуючий світ! Поодинці це робити важко, тож ентузіасти мають об'єднуватись. Молоді люди — бунтівники проти шаблонів поведінки, реформатори. Головне, щоб вони не боялися своєї ролі та не перетворювалися на “старих” у молодому тілі. Все одно молодь не має такого життєвого досвіду, як старші люди. То навіщо втрачати свою неповторність?
* Діалог з видатною історичною особистістю - легший, принаймні я нічого не знаю про твоїх однокласників*
Майже одразу, як повернувся з школи, я заснув, бо дуже втомився. Особливо через літературу. Все не давались мені твори Шевченка. Просто я не розумів, за що його величають геніальним.
Отже, сплю, і сниться мені дивний сон: велика могила, покрита різнотрав*ям, на ній - дуб, під дубом сидить літня людина й - ба!- пише щось...
- Доброго дня вам! - окликаю його.
- Доброго, синку... - відповів він мені з сумом.
- А що ви робите?
- Пишу... Свої думи записую, своїх діточок у світ вивожу...
- Хіба... А вас не Тарасом звуть?
- Тарасом, Тарасом...
- Невже ви - Тарас Шевченко?
- Так, це я. Далеко про мене мова йде, та от тільки від неї горе одне...
- От воно як... А що пишете? "І мертвим, і живим..."? Чи "Садок вишневий"?
- А ви обізнані моєю творчістю, юначе. Але я інше пишу, зовсім інше...
- Послухайте, а можна вас запитати?
- Що саме?
- Як у вас так писати виходить? У наш час вас всі генальним називають, а я й не розумію чому...
- Геніальним? Дивина, синку, дивина... Пишу я просто, від серця. Ці рядки десь є вже у моїй голові, мені лиш одне - виправити, де не так, й написати їх, і людям донести, щоб Україна моя прокинулась.
- Зрозуміло... Але ваша творчість така різна: то послання, то звичайні собі вірші, то поеми... І картини ви малюєте теж!
- Це - поклик серця. А творіння мої залежать від думки, від мого настрою. Іноді хочеться чогось такого простого і легкого, іноді треба братися за послання, бо бачу, що коїться на Вкраїні. Я не називав би себе геніальним, я - всього лиш людина з кривенькою долею. Лиш люблю свою милу Україну, лиш за неї болить серце, хоч своє життя віддав би. Я так бажаю бачити її квітущою, щоб той цвіт був і у душах людей. Щоб ми були вільні, щоб не гнобили нас і панщиною, і деморалізацією. Таке моє бажання, хоч не знаю - чи виконається, чи ні?
- Ну, панщини в нас вже нема. Але всього іншого - хоч відбавляй...
І раптом мені зробилось боляче. Чи від слів цього літнього вже Тарас, чи від того, що не розумів, не бачив цих емоцій раніше у творах, чи за власну долю й Батьківщину. Заболіло, от і все. Хоч плач, хоч реви...
Від сумбуру емоцій я прокинувся. Тепер, у моєму серці щось відкрилось. А він і справді ж був геніальним, цей маляр-піїт!