Українська мова
1. Члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення, виконують однакові синтаксичні функції і відповідають на одне й те саме питання, називають:
А) відокремленими; В) однорідними;
Б) неоднорідними; Г) уточнювальними. (0,5 б.)
2. Слова або сполучення слів, якими мовець виражає своє ставлення до висловленого, називають:
А) відокремленими; В) звертаннями;
Б) вставними; Г) однорідними. (0,5 б.)
3. Слово чи група слів, які називають того, до кого звернена мова, є:
А) узагальнювальним словом; В) граматичною основою;
Б) вставним словом; Г) звертанням. (0,5 б.)
4. Другорядні члени речення, виділені в реченні для посилення їхнього змісту і значення, називають:
А) вставними; В) звертаннями;
Б) відокремленими; Г) однорідними. (0,5 б.)
5. Визначте речення з однорідними присудками:
А) Мандрували гайдамаки лісами, ярами.
Б) Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов`їну!
В) Скуйовдить вітер пишну гриву, посипле листя в срібло рік.
Г) Ми за згоду, волю, віру воздамо молитву щиру. (1б.)
6. Яка синтаксична роль звертання:
А) не виступає членом речення;
Б) підмет;
В) обставина дії;
Г) непрямий додаток. (1 б.)
7. Виділіть речення з поширеним звертанням:
А) Забудь мене, пташко, забудь, не журись.
Б) Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
В) Спи ж ти, малесенький, пізній-бо час.
Г) Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі! (1б.)
8. Виділіть речення, у якому вставне слово виражає впевненість:
А) Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна.
Б) Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п’єси.
В) Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу.
Г) Ви, без сумніву, знаєте мою сестру. (1 б.)
9. Виділіть речення, у якому допущено пунктуаційну помилку:
А) Місяць хоче, мабуть, погрітись, суне в шибку свій блідий диск.
Б) Тебе я, земле всю сходив до краю.
В) Божий світ, оповитий красою, задрімав у легенькому сні.
Г) Сад, нахиливши срібні віти, пісні пташині пригадав. (1 б.)
10. Установіть відповідність:
Відокремлений член речення Приклади
1. Означення А. Усю зиму підіймалися води Дніпра,
2. Прикладка заливаючи плавні та озера.
3. Обставина Б. У кімнату ллється повітря, напоєне
4. Додаток пахощами літнього саду.
В. Василь, міцний чоловік, нагадував
казкового богатиря.
Г. І нема для мене раю, окрім раю у
природі. ( 2 б.)
1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.
Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.
2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;
б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але коно́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;
в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.
3. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:
а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний;
б) на приголосний звук: Бори́спіль, Ви́шгород, Ми́ргород, Но́вгород, У́жгород; дипкур’є́р, літреда́ктор, медінститу́т.
4. Складні слова пишемо разом і через дефіс.
Разом пишемо:
а) усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да, профспі́лка, соцстра́х; профспілко́вий, соцстра́хівський. Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авія-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.;
б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний, двоосьови́й, чотириа́ктний.
Через дефіс пишемо:
а) складні слова, утворені повторенням того самого слова: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;
б) складні слова — поєднання синонімів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; антонімів: більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.
Примітка. Два слова, одне з яких має форму називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо; кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном. Так само займенника та іменника того ж кореня: сама́ самото́ю;
в) сполучення слів на позначення приблизности: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизности або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3—4 (дні), учні 8—10 класів;
г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;
ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій! По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);
д) літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗШ-111, АН-24;
е) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;
є) терміни, у складі яких є літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;
ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціял-демократ, соціял-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо:с. г. — сільське господарство.