Озеро в горах просто чудове, іншого слова не підібрати. Воно схоже на перлину або на коштовний камінь – сапфір. Озеро лежить неначе в чаші, оточене з усіх боків хребтами гір.
Під променями сонця озеро набуває яскраво-синього або яскраво-блакитного кольору. Все залежить від того, під яким кутом на нього дивитися.
Але вода в гірському озері насправді не синя, все це обман зору. У ньому найчистіша, найпрозоріша вода! Таку на землі мало де зустрінеш.
Цю воду можна не боятися пити, бо вона справді цілюща.
Гірське озеро повне таємниць.
Ось, наприклад, якщо вирішиш у ньому купатися, то чекай сюрпризу. Озеро на вигляд неглибоке.
Дно здається таким близьким, навіть чітко видно найдрібніші камінчики. Але це все ілюзія, тому що гірські озера дуже глибокі. Просто вода така прозора, що глибини озера не видно! У самого берега вже можна бухнути з головою у воду.
А трохи подалі глибина вже може досягати десятка метрів.
Объяснение:
Суржик і просторічні слова в телефонних повідомленнях ровесників — це незнання мови, мовні лінощі чи підліткова хвороба?
Ми живемо серед людей. Побутове спілкування вдома, на вулиці, в магазині засноване на тій говірці, що притаманна даній місцевості. Так от, суржик — це насправді повернення в мовне середовище повсякдення. Тому й використовують підлітки суржик своєї місцевості. Ви знаєте хоч один приклад, щоб у якомусь місті України люди спілкувалися виключно літературною мовою? Такого ніде немає, бо десь більше використовують суржик, а десь — діалектизми. Хоча, звичайно, можна погодитися з тим, що таке використання суржику — це якоюсь мірою лінощі насправді.
Объяснение: