Ви любите хатню роботу? Я - ні. Вона одноманітна, нудна, часом навіть виснажлива. А найголовніше, за що я її не люблю, - скільки нею не займайся, а результату особливого не видно. Інша справа - будівельники, чи, скажімо, кравці. Попрацював на будівництві - звів нове житло, або посидів за швейною машинкою - ось і готовий новий костюм.
Але як би погано я не ставився до обов"язку щоденно по кілька разів мити посуд, вимітати сміття, прибирати свої речі або чистити картоплю, я усвідомлюю, що це потрібна робота. Її необхідно робити, бо замість тебе її ніхто не зробить, а жити серед бруду і мотлоху - неприпустимо.
Що ж робити, щоб така робота не здавалася аж занадто обтяжливою та нудною? Ну, у кожного свої методи. Я намагаюся супроводжувати домашні справи своєю улюбленою музикою. Або дивлюся щось по телевізору краєм ока. Або втішаюся тим, що будь-яка робота не триватиме вічно, і скоро я зможу зайнятися улюбленою справою.
Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша
(Іван Нечуй-Левицький , "Кайдашева сім"я")