Дитинство — чарівний світ, де збуваються усі мрії, бажання, забаганки. Люди розуміють цю істину тільки в дорослому віці. Цей період життя пролітає дуже швидко, але він найвеселіший, найбезтурботніший, найцікавіший. Це пора мрій, незабутніх моментів, щирості й радості. Я впевнена, кожна людина, згадуючи про своє дитинство, може сказати лише найприємніші слова.
Саме в цей період життя починає формуватися особистість. Уже з дитинства слід учитися бути вихованим, охайним, культурним. У цю пору батьки повинні пояснити своєму синові чи донечці речі, на котрих будується подальше життя. Тато й мама мають виховати в дитині гарні риси характеру. Ще змалечку людина повинна жити в добрі, спокої, злагоді, ніжності, порозумінні, повазі — тоді й життя буде яскравішим, цікавішим.
Дитинство — період, коли майже все дозволено. Любляча мама купує найпрекрасніші ляльки для своєї донечки, а тато намагається догодити синочку з новою іграшковою машиною. Незабутні моменти з дитинства не покидають людей до кінця життя. Я буду довго пам’ятати походи родиною в зоопарки, цирки, музеї, дитячі кафе. Особливо мені сподобався мій п’ятий день народження. Батьки запросили у гості клоуна, котрий розважав мене й моїх друзів. Гості подарували багато цікавих речей. Мій хрещений здійснив мою мрію. Він подарував мені дуже гарний велосипед. Згодом ми з батьками поїхали на море. Це було незабутньо.
У цей щасливий період життя я багато часу проводжу на подвір’ї. З одного боку, я обожнювала грати з дівчатками, будувати хатинки для ляльок, вигадувати одяг для Барбі, а з іншого — любила гуляти з хлопчиками. Я часто бігала з ними, беручи участь в різноманітних іграх. Мабуть, усі розбивали коліна чи лікті, ганяючи на подвір’ї. Особливо весело у кожного проходила зима, адже це катання на санчатах, ковзанах, лижах. На Новий рік кожен з нетерпінням чекав Діда Мороза, котрий думав над нашою поведінкою протягом року, дарував відповідні подарунки. Дитинство — незабутня пора найгарніших подарунків.
Мені дуже шкода людей, котрі провели найкращий період життя в дитячому будинку. На жаль, у них не було ні матері, ні батька через різні причини. Цей заклад робить людей жорстокими, злими, бо вони не відчувають того тепла, що дає родина. Дитина росте, відчуваючи себе нікому непотрібною. Це найстрашніша річ у житті — не мати батьків. У людей, що росли в дитячому будинку, немає незабутніх спогадів про проведення часу з батьками, найдорожчими людьми. Діти, котрі ще змалечку не звикли до затишку, любові, спокою, на жаль, ніколи не зможуть пережити ті моменти, які пережили інші, маючи люблячих маму й тата.
Отже, дитинство — незабутніх період життя кожного. Це веселощі, радість, безперервний сміх, багато цікавих моментів. Саме в дитинстві ми щодня відкриваємо для себе щось нове, невідоме. Ми маємо завдячувати нашим батькам за наші щасливі ранні роки життя. Саме ці люди намагалися робити все, аби ми мали лише гарні спогади про дитинство.
Коли я був маленьким, то завжди мріяв скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми.
Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я один. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити.
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні.
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.