Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Скласти листа до близької людини із звертаннями та вставними словами пропоную так:
Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.
Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!
З любов'ю,
Ганнуся.
Звертання: бабусю, бабуню.
Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.
Образ Олеся
Олесь сором’язливий хлопчик, що навчається у сільській школі. Ось як описав його зовнішність автор: «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».
Характеристика Олеся
Хлопчика Олеся характеризують такі людські риси:
добрий
людяний
гуманний
лагідний
співчутливий, небайдужий
уважний та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе
сором’язливий
розумний
допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)
смирний
слухняний по відношенню до матері
з повагою та бережливістю ставиться до природи
дбайливий
старанний
відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)
рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)
щирий
щедрий
незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)
вдячний
здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком
Аналіз твору «Дивак»
Чому Олеся називають диваком?
Передусім, через його незвичне, безмірне захоплення природою. Хлопчика захоплює краса рідного краю. Він з такою всепоглинаючою любов’ю ставиться до природи, що йому навіть шкода псувати лід, яким покрилася річка. Ось витяг з його діалогу з іншими школярами:
— Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть!
— Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий.
Чим зацікавив мене Олесь з оповідання «Дивак»?
Своєю поведінкою Олесь мене не зацікавив, а навіть вразив. Хлопчик дуже трепетно і зворушливо ставиться до природи. Можна сказати, він сприймає її як живу істоту. Ось приклади епізодів, що траплялися з Олесем та дозволяють зробити висновок про нього як особистість:
не забрав у дятла шишки
допоміг сосні не впасти, бо нагріб снігу під окоренок
намагався перешкодити хижій щуці з’їсти пліточку та жалкував, що це не вдалося
переймався, що коням буде важко везти багато сіна
прохав діда Прокопа не хльоскати, тобто не бити, батогом коней.
У чому головна думка твору Григора Тютюнника?
Автор поставив за мету через образ маленького хлопчика Олеся показати ставлення до природи з ніжністю та любов’ю. Оповідання навчає підростаюче покоління бути помічати мальовничу красу рідного краю, а головне — охороняти скарби природи.
У творі зображено різне ставлення людини до природи, адже хлопчику Олесеві протиставлений образ його діда Прокопа, який споживацьки ставиться до природи. Це і є відображенням боротьби добра і зла в оповіданні: з одного боку, духовна краса особистості й єдність людини та природи (через образ Олеся), з іншого — користолюбство, черствість і жорстокість (через образ діда Прокопа).
На мою думку, саме такі люди, як Олесь, врятують світ, адже вони мудрі, небайдужі до чужого горя та чутливі до навколишнього світу.