Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Посеред дороги діти малювали крейдою (це прислівник)
Неподалік від нашого будинку літали птахи (це прислівник)
В автобусі поруч зі мною стояла жінка (це прислівник)
На клумбі біля тюльпанів дуже близько виросли інші квіти (це прислівник)
Уздовж дороги мене зустрів сіренький котик (це прислівник)
Поверх мене проживають галасливі сусіди (це прислівник)
На футболі я завжди забиваю м'яча мимо воріт (це прислівник)
Збоку мій сусід по парті щось бурмоче під ніс (це прислівник)
Моя кузина подорожує навколо світу (прислівник)
Я так понила кажется так может и не так прощения если не так но я так понила