Загублені рукавички Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.
Мені ще нічого. Мама, звісно, погнівається, обізве ґавою-роззявою, потім пересердиться і знову купить нові рукавички. Ще й тато може заступитися. Скаже: «З ким такого не буває?..» Бо він минулої зими також загубив десь навіть не одну, а дві свої шкіряні рукавиці.
А ось Ігореві більше перепаде. У нього і мати сердитіша, і заступитися, мабуть, нікому – його ж батько, певно, ніколи не губив рукавиць. Жаль, дуже жаль Ігоря…
“А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть.
Але ж Ігор може й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чого це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою.»
Звичайно, він трохи матиме рацію. Коли я його виручу, Ігореві буде зовсім добре. А мені? Мені – гірше. То хоч одну рукавичку принесу й покажу мамі, менше, може, гніватиметься. А як жодної не матиму, сердитиметься дужче, це ж ясно.
Ні, якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
«Ото здивується, як знайде! – тішився я. – Прийде зі школи додому, повитягає з ранця книжки, пенал, тоді – зирк! – аж у ньому й друга рукавичка спокійненько лежить. «І як вона там опинилася?.. Мабуть, хтось із хлопців або дівчат навмисне засунув, щоб покепкувати з мене», - подумає і радий-радий буде, що так щасливо все закінчиться».
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно…
Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці такаж…
Визнач жанр твору *
казка
легенда
оповідання
байка
Это обязательный вопрос.
Від чийого імені ведеться розповідь? *
хлопчика
Ігоря
автора
Що вирішив зробити головний герой після пропажі рукавичок? *
обмінятись рукавичками
забрати рукавичку у друга
віддати другові свою рукавичку
купити нові рукавички
Чому головний герой хотів підкласти товаришеві свою річ тихцем? *
бо він соромився
бо товариш міг і не взяти
бо так цікавіше
бо боявся, що його засміють
Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг? *
тому що хотіли збудувати снігову фортецю
тому що допомагали школі розчищати двір від снігу
тому що шукали рукавички хлопців
тому що будували сніговика
Яка головна дувмка твору? *
пропажа знайшлася
треба слідкувати за своїми речами
не треба брехати батькам
справжня дружба
Это обязательный вопрос.
Яке прислів'я найточніше виражає головну думку твору? *
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Друзі пізнаються в біді.
Немає друга - шукай, а знайдеш - бережи.
Дружба та братство - найбільше багатство.
У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору? *
"Ми живемо в одному будинку, навчаємося в одному класі і сидимо за однією партою".
"Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці".
"Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички".
"Після того вже й учителів мало слухали на уроках".
Это обязательный вопрос.
Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору? *
Справжні друзі завжди готові прийти на до
Справжні друзі вміють слухати.
Справжні друзі ніколи не змагаються.
Справжні друзі завжди чесні один з одним.
ответ:1.б
2.б
3.а
4.а
5.а
6.б
7.1в
2д
3а
4б
5г
6Ґ .
8.а3
б1
в2.
9.учні усього класу перерили майданчік тому,що шукали рукавички хлопців.
10.вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі
11.Справжня дружба
12.Хлопці не віддали свої рукавички одне одному
Объяснение: