Колись ми з моэю тiткою гуляли у лiсi. Була зима i усе вкрилося бiлим, пухнастим снiгом. Раптом ми почули якесь ширудiння й обернулися. Бiля невеликого кущика сидiв справжнiй зайчик! У нього були довгi, пухнастi вушка та невеличкi темнi оченятка. Маленьке тiльце було покрито м'якою, бiлою шорсткою. Маленькi лапки були трохи бiлiшi за тiльце. А пухнастий маленький хвостик i зовсiм зливався зi снiгом. I тут моя тiтка сфотогрофувала зайчика. Сполох налякав зайчика й вiн стрибнув за кущ i зник. Я трохи зажурилася, що зайчик втiк, але у моєї тiтки э його фотографiя i вона обiцяла купити менi кролика, схожого на цього!
Кожна пора року по-своєму красива. Осінь відрізняється найрізноманітнішими кольорами. Йдеш по лісі а під ногами шелестять пожовклі листя. На деревах, ще видно жовтогарячі та золоті листочки. Мені подобається прогулятися в парку свіжого осіннього дня, коли над головою синіє безмежне небо, а де-не-де поміж гілок червоніють ягоди горобини.Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. Дні поступово сіріють, все частіше ллються дощі. Небо опускається нижче, листя стає коричневим і падає нам під ноги.Загалом, осінь чарівна і неповторна. Вона дивує нас кожного року і зустрічає привітними шелистами листочків
I тут моя тiтка сфотогрофувала зайчика. Сполох налякав зайчика й вiн стрибнув за кущ i зник. Я трохи зажурилася, що зайчик втiк, але у моєї тiтки э його фотографiя i вона обiцяла купити менi кролика, схожого на цього!