План рассказа "Тимур и его команда":
Готовность провести остаток лета на даче.Ольга ждет Женю.Девочка на пустой даче.Записка от Тимура.В старом сарае Красной Армии.Добрые дела команды.Запрет на общение ребят.Женин отец хочет повидаться с дочерьми девочке.Георгий уходит на фронт.Люди Тимуру должны отплатить добром.План твору "Тимур і його команда":
Готовність провести залишок літа на дачі. Ольга чекає на Женю. Дівчинка на порожній дачі. Записка від Тимура. У старому сараї. Помічники Червоної Армії. Добрі справи команди. Заборона на спілкування хлопців. Женін батько хоче побачитися з доньками. До дівчинці. Георгій йде на фронт. Люди Тимуру повинні відплатити добром.
Понад з тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації, найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Рідною мовою української нації є українська мова. Поняття рідної мови - невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов і повага до неї має бути в центрі уваги кожної нації.
Українська мова формувалась на основі середньонаддніпрянських говорів, як і раніше від інших, і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Українська мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: "Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінністю мови нашої: в ній, що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перли".
Українська мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці. Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності, висловлювання, багатства словника, досконалого володіння уміннями поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови. Тому й найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, виразність. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати всі розділи української мови. Точніше називається таке мовлення, в якому повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору.
Найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Відомо, що у мові більше багатозначних слів, ніж однозначних.
Мова - це наша ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові наша стара і нова культура, ознака нашого національного визначення. Мова - це не простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова - це найяскравіший вираз нашої психіки, ще найперша сторожа в нашого психічного Я... І поки живе мова, житиме народ як національність. Не стане мови - не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом.