Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями. На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям. Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я - безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки.
Кого і чому я вважаю великим українцем: Більшість людей вважають великими українцями видатних постатей минулого, історичних осіб, воєначальників, поетів та прозаїків. А кого ж вважаю великим українцем я? На мою думку, людиною сучасності з великої букви слід назвати Дмитра Комарова. Це щира, добра людина, яка доводить свою людяність справою. Дмитро Комаров - відомий український мандрівник, програму "Світ навиворіт" якого знають усі. Але не кожен знає про благодійну акцію "чашка кави", яку Дмитро організовує разом з помічниками для до хворим діткам. Ми з матусею також часто беремо участь у цій акції, щиро сподіваючись, що така натхненна праця та турбота Дмитра спроможна врятувати життя багатьом людям. Для мене Дмитро Комаров - великий українець, що вже врятував життя не одній дитині.
