Мої враження від “Маленького принца”
Маленький принц» Екзюпері – це незвичайна казка, яка підходить для прочитання людьми різного віку. Твір причаровує своїм фантастичним сюжетом та добротою. Головною ідеєю казки є утвердження людських цінностей. Завдяки ній ми починаємо трохи інакше дивитись на цей світ. А усе завдяки маленькому хлопчику, що розкриває нам очі.
У пустелі льотчик зустрічає дитину – хлопчика. Саме так починається дивна дружба поміж дорослим і дитиною. За час спілкування з Маленьким Принцом чоловік ( а разом з ним і читач) відкриває для себе багато істин, які раніш просто не помічав. Побувавши на різних планетах, хлопчик виніс цінні уроки, котрими щедро ділився з льотчиком. Завдяки дивовижному співрозмовнику він зрозумів, що “себе завжди оцінювати важче, аніж інших”, а “найголовніше – те, чого не побачиш очима”.
Мене дуже вразили стосунки Принца та Квітки, які показують нам, що кохання може бути різним, як і по-різному можуть його сприймати окремі люди. Квітка ця незвичайна: «А та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і маленький принц викохував той пагінчик, такий неподібний до інших билинок». Але Принц розчарувався, коли усвідомив, що на Землі таких троянд тисячі. І тільки Лис допоміг усвідомити істину хлопцеві: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».
Мені дуже сподобалось зображення дружби у цьому творі. Лис – гарний друг, який наповнює життя свого товариша новим сенсом, має потребу бути кому-небудь необхідним. Тому, коли Принц відчував неминучість смерті, він думав не про те, що буде далі, а про свого друга.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/moyi-vrazhennya-vid-malenkogo-printsa
Грицько подивився на Олега, який побіг (або, наприклад, метнувся) за зайцем, і помчався вслід за товаришем.
Речення, розповідне, неокличне, багатокомпонентне складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком. (3 частини)
1. Грицько подивився на Олега:
Просте, двоскладне, неускладнене, повне, поширене
Далі потрібно розібрати ще два прості речення за такою ж схемою.
( Загальна характеристика: двоскладне, односкладне; ускладнене, неускладнене; повне, неповне; поширене, непоширене.)
Объяснение:
[ ] - складносурядне речення.
( ) - складнопідрядне речення.
У складносурядному реченні обидві частини (прості речення) рівноправні та пов'язані сурядними сполучниками.
У складнопідрядному реченні одне просте речення залежить від іншого. Ці речення з'єднуються за до підрядного сполучника або сполучного слова.
хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.
Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.
Риси характеру Скруджа:
Захланність (жадібність)
– Історія з коминком писаря.
– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.
Обмеженість:
– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”
– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.
Дитинство Ебенезера Скруджа:
– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.
– Забутий, як бувало
завжди на Різдво.
– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.
– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.
Молодість Скруджа:
– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.
– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.
Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”
– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.
– “Зло, що він робить, карає його самого”.
– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.
– “Він сам од себе одбирає втіху”.
Старість:
– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.
– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.
Здатність до змін:
– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.
Закінчення:
– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.