„У дитинстві мені читали багато хороших і повчальних книжок, які мені дуже подобались. Найбільше запам”яталась книга Г.Х.Андерсена „Снігова королева”. Це дуже повчальна книга, як на мене. В ній мене вразила вірна та справжня дружба дітей та багато іншого хорошого.
Тепер, коли я стала доросліша, я стала ще більше захоплюватись книгами. Найбільше мене цікавить пригодницька література. Є у мене багато улюблених письменників, наприклад Т.Г.Шевченко, мені дуже сподобалась його поема „Наймичка”, вірш „Вітре буйний”, поетеса Леся Українка, Іван Франко і багато інших.
У нас є невеличка бібліотека, в якій є багато цікавих книжок. Зазвичай я нею користуюся, а також користуюся шкільною та міською бібліотекою. Зараз я читаю фантастичну книгу „Сутінки”. Як і всі звичайні діти дивлюсь телебачення, але його не можна зрівняти з її величністю – КНИГОЮ! Саме ці книги я з задоволеням рекомендую прочитати друзям."
Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.
Іноді калину порівнюють з молодою дівчиною, що весною вбирається в біле вбрання, а восени надягає багряні прикраси.
Кожної весни калина прокидаєтся і простягає свої тоненькі гілочки до сонця. Сонечко ж турботливо прикрашає їх звабливим білим цвітом, а згодом маленькими яскравозеленими листочками. Коли квітки оцвітають, то з"являються маленькі зелені намистинки. Восени вони достигають і червоніють, на радість пташкам. А листочки калини в цей час вбирають в себеусю палітру осінніх барвⒶ.
ответ:Я дуже люблю своїх батьків за те, що вони подарували мені життя, виховали в теплоті і турботі, до стати на ноги, навчили і підтримали. Я дуже поважаю їх і маю наміри віддячити своєму татусю і ненці, коли вони вже потребуватимуть моєї до Я ніколи не зможу переоцінити їх роль усвоєму житті, тому що вони віддали все найкраще, що мали - час, любов, доброту, свою радість - мені. Під їх пильним наглядом я навчився не допускати багатьох помилок і дійсно прислухатись до порад близьких. Батьки ніби янголи охоронці вкривають мене від всіх незгод і негараздів, завжди знаходять, як розрадити в хвилини смутку і як розділити зі мною мої радощі, успіхі і досягнення. Я ніколи не забуду рідної святині батька й ненькі і буду мати за найвищу нагороду віддячити їм за всеⒶ.