Щастя зіткане з ілюзій, надій, довірливості до людей, впевності у собі, потім - з любові та дружби", - так висловився письменник І.Гончаров у книзі "Звичайна історія".
Так, насправді, щастя так само зіткано з щасливих миттєвостей, як дощ зітканий з крапельок роси. Для когось щастям може бути погляд, дотик, подарована квітка...
Для інших - це насолода від життя, праці, подорожей, успіхів...
Для третіх щастя - це боротьба, подолання перешкод, досягнення і звершення...
Хтось хоче, щоб чоловік був мільйонером, а хтось - щоб він взагалі був...
Ось таке воно - щастя, в кожного своє. І якщо спитати у десяти різних людей, в чому воно полягає, то одержите десять різних відповідей. Вам скажуть, що щастя - це просто жити, мати дах над головою, гроші, мати кохану людину, мати дітей, живих батьків...
Тобто, як мені здається, люди вважають за щастя мати те, чого у них на даний момент немає, чого їм не вистачає. І, як на мене, правий той філософ, хто вважає: щастя всередині кожного з нас.
А це значить, що твоє щастя зіткане з того, з чого зітканий ти сам.
1.Дуже(прислівник, _._._) важким(прикметник, хвилястою) видалося(дієслово, ===) Хариті(імениник, _ _ _) те(займенник, хвилястою) відро(іменник, ___) з(прийменник) водою(іменник, _ _ _), |2. бо(сполучник) поставивши(дієприслівник,_._._) його(займенник, _ _ _) на(прийменник) землю(іменник, _._._), хвилинку(прислівник, _._._._) стояла(дієслово, ===) нерухомо(прислівник, _._._._), спершись(дієприслівник, _._._) на(прийменник) припічок(іменник, _._._), і(сполучник) важко(прислівник, _._._) дихаючи(дієприслівник, _._._).
СПР обставинне причини
[],бо(...)
розповідне
неокличне
1.Просте, неускладнене, поширене, двоскладне,повне;
2.Просте, ускладнене однорідними дієприслівниковими зворотами, поширене, двоскладне,повне.
Здавалося б, творити добро й робити добрі справи та вчинки простіше простіше простого. Адже це не вимагає від людини жодних надприродних зусиль. Усього навсього необхідно лише слідувати за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде для іншої людини.
Робити добро – це до літній людині перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. Зробити добру справу – це до людині, яка послизнулася, піднятися, це зняти з дерева злякане кошенятко чи нагодувати бездомну тварину. Доброта – це поклик душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, окрім як до своєму другові, батькам, а навіть і просто сторонній людині, якій потрібна до
Пригадуються слова Джека Лондона: «Кістка, кинута собаці, не є милосердя; милосердя — це кістка, поділена з собакою, коли ти голодний не менше неї». Є невеличкі добрі справи, а є такі, які насправді робляться, незважаючи на масштаби, не для того, щоб здобути славу, рейтинги, а проте стають великими.
Формування будь-якого професіонала починається не із засвоєння спеціальних знань, а насамперед із соціального статусу, із усвідомлення статусу майбутньої професії в суспільстві. Смисловим смислом діяльності державного службовця є служіння народові.
Усі людські (суспільні) проблеми можна розділити на локальні і глобальні. Локальними називають такі проблеми, які стосуються лише певної групи людей або якоїсь країни, певної місцевості. Глобальні ж проблеми – це ті, що пов’язані з існуванням усього людства і гострота яких тією чи тією мірою відчувається на всій планеті.
Объяснение: