Твір-роздум на тему ” як не помилитися у виборі друга” потрібна теза, два аргумента, приклад з літератури ( хіба ревуть приклад з життя (необов'язково), висновок
Йдучи по довгій життєвій дорозі, ми кожен день зустрічаємо нових, незнайомих нам людей: дехто з них стає нашими друзями, хтось недругами, а інші просто залишаються не поміченими, так і не зумівши схилити чашу терезів нашої довіри на той, чи інший бік. Але як ніколи не помилятися при виборі “категорії” для того, чи іншого незнайомця?
З одного боку, до цього процесу потрібно підходити вкрай серйозно, адже людина, що спершу здалася нам дуже люб’язною та привітною, може стати великою, а іноді й фатальною помилкою.
Яскравим прикладом з української літератури щодо наведеного аргументу є образ Чіпки Варениченка в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Цей твір влучно проелюстрував: як декілька невдалих знайомств можуть перетворити досить успішного селянина у звичайнісінького безхатька. Одного разу Чіпка, сидячи в барі, вирішив потоваришувати з декількома хлопцями: Матнею, Лушнею та Пацюком. Спершу його все влаштовувало, але через деякий час ці пропащі друзі почали підштовхувати головного героя на різноманітні злочини: грабіжи, засади та, навіть, вбивста. Врешті-решт, такі протиправні дії Чіпки привели його до буцигарні, а помилка у виборі товаришів стала фатальною.
З іншого боку, будь-яке невдале знайомство — це, у першу чергу, досвід, який, якщо вчасно зупинитися, можна буде застосувати в подальшому житті.
Яскравим прикладом із життя є прем’єр-міністр Сингапуру Лі Куан Ю. На початку своєї кар’єри високопосадовець мав купу олігархів та корупціонерів у своєму близькому оточенні. Він розумів, що далі так продовжуватися не може, тому за декілька днів зумів посадити усіх непорядних особистостей зі свого оточення. Лі Куан Ю завжди казав: “Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що.” Якби Лі Куан Ю не помилився з вибором друзів, певно, що світ ніколи б не почув цю цитату.
Отже, не помилятися у виборі друзів неможливо. Та головне — навчитися робити правильні висновки з кожної своєї невдачі, бути виваженим та обачним. В такому разі надійні товариші будуть самовільно з’являтися в нашому житті.
Мої життєві орієнтири Кожна людина має свої життєві орієнтири, тобто до чогось прагне і чимось при цьому керується. Я вважаю, що найважливішим життєвим орієнтиром для людини є дотримання правил моралі. Дуже важливо мати цілі і йти до них, але не "по трупах", не "по головах" інших людей. Як на мене, бути цивілізованою людиною дуже важливо. Бо тільки цивілізована і моральна людина може вдало спілкуватися з іншими людьми, налагоджувати міцні стосунки. Коли людина тримає обіцянки та поважає інших, має добру репутацію, то їй і живеться краще. А черстві егоїсти рано чи пізно залишаться на самоті. Наше сучасне суспільство таке, що людині потрібно співпрацювати та співіснувати з багатьма людьми, і тільки таким чином можна досягти життєвих цілей. Вчитися, працювати, створити сім'ю, ростити дітей - все це людина може тільки постійно спілкуючись з людьми. Таким чином, я вважаю, що найголовніше - це дотримуватися моралі, тобто правил цивілізованонго співіснування людей у групах та суспільстві в цілому.
1.Ідуть од шахти шахтарі, а даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (В. Сосюра) 2.Грає листя на веснянім сонці, а в душі печаль, як небеса; він росте й співає яворонці, і згорає від сльози роса (Д. Павличко) 3.Коли вона проснулась, на столі вже горіла свічка,в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ… (О. Гончар) 4.Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїськоні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель [чути], і не сиділося старому, не їлася йомусаламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце (Г. Тютюнник)
Йдучи по довгій життєвій дорозі, ми кожен день зустрічаємо нових, незнайомих нам людей: дехто з них стає нашими друзями, хтось недругами, а інші просто залишаються не поміченими, так і не зумівши схилити чашу терезів нашої довіри на той, чи інший бік. Але як ніколи не помилятися при виборі “категорії” для того, чи іншого незнайомця?
З одного боку, до цього процесу потрібно підходити вкрай серйозно, адже людина, що спершу здалася нам дуже люб’язною та привітною, може стати великою, а іноді й фатальною помилкою.
Яскравим прикладом з української літератури щодо наведеного аргументу є образ Чіпки Варениченка в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Цей твір влучно проелюстрував: як декілька невдалих знайомств можуть перетворити досить успішного селянина у звичайнісінького безхатька. Одного разу Чіпка, сидячи в барі, вирішив потоваришувати з декількома хлопцями: Матнею, Лушнею та Пацюком. Спершу його все влаштовувало, але через деякий час ці пропащі друзі почали підштовхувати головного героя на різноманітні злочини: грабіжи, засади та, навіть, вбивста. Врешті-решт, такі протиправні дії Чіпки привели його до буцигарні, а помилка у виборі товаришів стала фатальною.
З іншого боку, будь-яке невдале знайомство — це, у першу чергу, досвід, який, якщо вчасно зупинитися, можна буде застосувати в подальшому житті.
Яскравим прикладом із життя є прем’єр-міністр Сингапуру Лі Куан Ю. На початку своєї кар’єри високопосадовець мав купу олігархів та корупціонерів у своєму близькому оточенні. Він розумів, що далі так продовжуватися не може, тому за декілька днів зумів посадити усіх непорядних особистостей зі свого оточення. Лі Куан Ю завжди казав: “Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що.” Якби Лі Куан Ю не помилився з вибором друзів, певно, що світ ніколи б не почув цю цитату.
Отже, не помилятися у виборі друзів неможливо. Та головне — навчитися робити правильні висновки з кожної своєї невдачі, бути виваженим та обачним. В такому разі надійні товариші будуть самовільно з’являтися в нашому житті.
Объяснение: