"…А ось вибігає карлик Піня з мавпочкою на плечі. Він несе цілу торбу яскравих дрібничок. Карлик шпортається — і весь цей мотлох розлітається по арені. Мавпочка скубе його за волосся. Зала регоче. Піня збирає своє багатство, але робить це дуже незграбно, раз по разу щось гублячи. За кожну втрату мавпочка дає йому ляпаса. Зала надриває животи. Раптом Піня підкидає свої знахідки вгору і починає ними жонглювати. У повітрі літають черевики, пляшки, м’ячики і навіть шабля. Публіка вражено замовкає…
Коли вистава закінчилася, глядачі гучними оплесками проводжали артистів. Дивлячись, як не поспішає розходитися додому публіка, щоразу переказуючи яскраві епізоди, Іван не міг повірити, що йому аплодуватимуть так само. Сумніви роздирали його серце, і він вирішив поговорити з мадам Бухенбах"
Объяснение:
-Сестро, чи не здається тобі, що ми заблукали?
-Так, Василю. Раніше ми не ходили цією стежкою.
Діти й справді вперше опинились на цій галявині. вся вона була устелена квітами: ромашками, волошками, фіалками та кульбабками.
Ксеня дуже любила дикі квіти. Вони нагадували їй, її бабусю Катерину. Вона часто сушила в себе польові квіти. Дівчинка обожнювала цей приємний запах, тому вона вирішила зробити подарунок бабусі та назбирала невеликий букетик. Вона трохи захопилась і навіть зробила декілька віночків. Після цього діти повернулись з дарунками додому.
людина похилого вік
буду говорити коротко
найбільш відомий хірург
літо п'ятдесят третього
Объяснение:
Поширене словосполучення об'єднує в собі більше двох самостійних слів)